Російська металургія зростає за рахунок України

Сільське господарство та промисловість — 2 Кві 2018 - 17:29 — RomanK Переглядів: 2026

Поділитись:

Саме закордонні ринки повинні найбільше допомогти українським металургам в нинішньому році. І пов'язано це з райдужними прогнозами споживання металу на найважливішому для України ринку - це країни Близького Сходу і Північної Африки.

67_54061a9031ad5_22_3_2_650x410.jpg (53.02 Kb)

Сталевари виробили всього 21,3 мільйона тонн сталі в 2017 році, що стало найменшим показником за всю історію незалежної України. Фінансовий результат 2017 рік був плюсовим лише в порівнянні з 2016-м, який виявився завершальним в циклі цінового спаду на світовому ринку сталі і прокату. Що ж чекає український гірничо-металургійний комплекс, який в кращі роки (перша половина 2000-х) приносив до 40% валютної виручки країни і тим самим забезпечував залізний фундамент стабільної гривні?

Розрив ланцюжків

Коли три роки тому, на початку 2015 року, представники металургійної галузі та експерти розповідали про її перспективи, то лякали війною - якщо вона дійде до Маріуполя, замруть два місцевих меткомбінату, і обсяг виробництва сталі впаде до 20 мільйонів тонн на рік. З тих пір в Маріуполі все рідше згадують про військову загрозу, комбінати неспроможні завмерли, але виробництво сталі в країні впритул одкотилося до заявленої порогової позначки.

Тепер експерти кажуть, що військова інтервенція все ж зачепила металургію - не в лоб, але по дотичній. Хоча від цього результат виявився майже той же. По-перше, поза українською юрисдикцією виявилися кілька великих металургійних підприємств. Це Алчевський меткомбінат (ІСД), Донецький метзавод ( «Енерго»), Макіївський меткомбінат і Єнакіївський метзавод ( «Метінвест»). Спочатку вони так-сяк працювали і збували свою продукцію через Україну. Але з настанням остаточної блокади, з березня 2017 року, ці підприємства повністю випали з української економічної орбіти. За оцінкою старшого аналітика інвестиційної компанії Dragon Capital Дениса Сакви, якщо врахувати тільки фактор втрати металургійних потужностей на територіях новоутворень ДНР і ЛНР, то скорочення залишився в Україні виробництва в 2017 році відсутня.

Дійсно, згідно зі статистикою виробництва на металургійних заводах і комбінатах на контрольованій частини країни, тут в минулому році вироблено 20,1 мільйонів тонн сталі, що фактично відповідає даним 2016 року.

Але є ще і по-друге. Отже, «на тій стороні» залишилася значна частина коксохімічного кластера, який є складовою частиною вітчизняної гірничо-металургійного комплексу. Йдеться про провідні підприємства з видобутку коксівного вугілля - досить згадати об'єднання «Краснодонвугілля» і шахту ім. Засядька. За результатами минулого року, з введенням повної блокади, видобуток коксівного вугілля в країні скоротилася на чверть. Після чого частка імпорту з цієї категорії сировини зросла до 70%, тобто свого коксівного вугілля вистачає лише для покриття третини потреб. Разом з тим з'явилися труднощі з переробкою його безпосередньо в кокс. До 2014 року в Україні завершилося укрупнення коксохімічних підприємств - провідні металургійні корпорації сконцентрували виробництво коксу на ключових, модернізованих заводах. Для ІСД таким став Алчевський коксохімзавод, для «Енерго» - Ясинівський коксохімзавод, для ахметовського «Метінвесту» - Авдіївський завод. Тепер же продукція перших двох виявилася недоступною, а третій працює в прифронтовій зоні з перебоями.

На цьому тлі для металургів зросло значення транспорту - витрати на логістику збільшилися. Тому з їхнього боку тут же посипалися претензії до «Укрзалізниці», яку почали звинувачувати в затримці з подачею залізничних вагонів, необхідних для перевезення вугілля, коксу і залізорудної сировини. «Дуже сильно змінилася логістика на всій території України. Зараз велика кількість вугілля, що коксується завозиться з США, Канади, Австралії через морські порти. При цьому транспортний комплекс України не справляється з цим завданням», - сказав президент галузевого об'єднання« Укрметалургпром »Олександр Каленков.

Ринки потрібні самому

Всі три перерахованих фактора не дали повною мірою скористатися пожвавленням на світових ринках. Справа в тому, що в 2017 році світове виробництво сталі зросло на 5,3%, що стало рекордом за останні шість років. Металургія почала нарощувати обороти слідом за подорожчанням металу. Причому World Steel Association зафіксувала істотне зростання виробництва у всіх провідних металургійних країнах, за винятком України ... і Росії. Але якщо в Росії обсяг виробництва сталі все ж збільшився (+ 1,3%), нехай і менше, ніж у інших конкурентів, то у нас він буквально обвалився. А так як російська і українська сталева продукція продається на одних і тих же міжнародних ринках, висновок однозначний. Простіше кажучи, Росія отримує бонус завдяки проблемам, які вона ж і створила для українських металургів. З огляду на, що саме Росія є ініціатором і підтримує військовий конфлікт на Донбасі, можна сказати, що тільки в 2017 році профіт її металургів в зв'язку з цим склав не менше 3 мільйонів тонн сталі і виробів з неї, що в міжнародних цінах становить близько $ 2 мільярдів. Причому під прибутком слід розуміти не те, що росіяни отримали додатковий дохід у зазначеному розмірі, зайнявши місце на ринку, яке не зміг заповнити український метал. Насправді нішу, що звільнилася заповнили, швидше за все, турецькі компанії. Але в разі, якби український ГМК перебував в нормальній кондиції і не був ослаблений війною на Донбасі, то ринки довелося б ділити в рівній боротьбі на трьох. А в обставинах, що склалися росіяни задовольнялися тим, що утримали свої позиції, в той час як конкуренти (Туреччина) заповнювали місце підставлених під удар українців.

У зв'язку з боротьбою за ринки збуту металургійної продукції в хід йдуть різні хитрощі і найчастіше антидемпінгові розслідування для введення загороджувальних мит відносно до конкурентів. Так, восени 2017 року з подачі кількох металургійних компаній, в тому числі і італійських, Євросоюз ввів імпортні антидемпінгові мита на український метал.

А за результатами минулого року Італія увійшла в десятку провідних виробників сталі замість вибула України.

«Українські компанії є сумлінними експортерами на всіх ринках, і тут важлива злагоджена робота компаній і Мінекономрозвитку і торгівлі в захисті наших позицій. Нещодавно міністерство провело розслідування щодо арматури і катанки з РФ і ввело мита в розмірі 15,2% на продукцію з Митного союзу. Це позитивний приклад, він показує, що ми можемо захищати внутрішній ринок від недобросовісного імпорту», - зазначає Олександр Каленков.

Чарівні палички

Саме закордонні ринки повинні найбільше допомогти українським металургам в нинішньому році. І пов'язано це з райдужними прогнозами споживання металу на найважливішому для України ринку - це країни Близького Сходу і Північної Африки (так званий регіон MENA). Драйверами зростання повинні стати Сирія, яка повинна приступити до відновлення після багаторічної війни, і Саудівська Аравія, уряд якої затвердив кілька великомасштабних інфраструктурних проектів.

Крім того, прогнозується, що там звільниться місце, яке займали китайські компанії. Останні повинні зайнятися своїм ринком - в Піднебесній через зростання попиту на метал всередині країни підвищилися ціни на нього. Уже в грудні минулого року частка Китаю в країнах Близького Сходу і Північної Африки поступово знижувалася.

В таких умовах в регіоні MENA українським металургам світить надбавка у розмірі до 1,5 мільйонів тонн в 2018 році.

На інших зовнішніх ринках будуть потрібні зусилля, щоб утриматися на нинішніх позиціях. Це більшою мірою відноситься до ринків країн Євросоюзу, особливо після злиття металургійних активів німецької ThyssenKrupp AG і індійської Tata Steel. У всякому разі, вже ведеться підготовка до того, що новий гігант змусить інші компанії в Європі скоротити виробництво сталі, а це призведе до тиску на постачальників стали з-за кордону. Схожий прогноз і щодо перспектив на ринках країн СНД, в першу чергу Росії. У «Укрпромзовнішекспертиза» відзначають, що там також буде посилено тиск, щоб витіснити українські металургійні компанії. Проте, загальний підсумок по зовнішній торгівлі повинен дати надбавку не тільки в тоннах, а й в валютний виторг, яка, на думку експертів, в 2018 році збільшиться на 20%.

Здавалося б, дивно, але в поточному році точкою зростання повинен залишитися внутрішній ринок. Справа в тому, що в 2017 році він зріс майже на чверть - до 5,8 мільйона тонн.

Цікаво, що в 2013 році використання стали в Україні склало якраз 5,8 мільйона тонн, але тоді цей показник оцінювали як ознака стагнації (не дивно, адже це було на 8% менше у порівнянні з 2012 роком).

Отже, оптимісти передрікають збільшення споживання металу в 2018 році на 20% за рахунок будівельного буму і замовлень машинобудівників. У всякому разі, найбільше надій на «Укрзалізницю», якій потрібні нові вагони, для того щоб закрити зростаючі апетити тих же металургів. Консервативний прогноз від гендиректора компанії «Метінвест СМЦ» Дмитра Ліппі передбачає також зростання, але лише на 8%. Таку цифру він назвав результатом «еволюційного приросту всіх галузей». В абсолютних цифрах це означає збільшення в діапазоні від 0,5 до 1,1 мільйона тонн, а сукупний приріст виробництва сталі з урахуванням зовнішніх ринків може досягти 2,6 мільйона тонн.

Але навіть якщо зірки зійдуться, і разом з Україною до будівельних проектів на своїй території приступлять Сирія і Саудівська Аравія, вітчизняні металурги всього лише отскочат від статі - до рівня 2016 року. І виникають сумніви, чи залишаться можливості для подальших відскоків. У всякому разі, вже зараз одна з важливих проблем гірничо-металургійного комплексу - дефіцит кадрів.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

металургія

Російська металургія зростає за рахунок України

Держстат ухвалив нову редакцію КВЕДів

Жнива в Україні добігають кінця: скільки зерна вже зібрано

В Україні стартував продаж різдвяних ялинок: які ціни

У Британії планується виробництво українських дронів

Останні новини

Вибір редактора

У листопаді митниця потужно поповнила держбюджет