Відомий економіст: повернути долар по 8 можливо

Фінанси. Гроші. Валюта — 22 Лип 2017 - 18:00 — RomanK Переглядів: 115149

Поділитись:

Більш ніж третину життя Ігор Уманський пропрацював на державній службі - в економічному і фінансовому напрямку. У кризовому 2009-му в свої 34 роки Уманський опинився на чолі головного фінансового відомства країни, ставши в. о. міністра фінансів. Через рік він покинув посаду, проте через 4 роки знову повернувся в Мінфін - у статусі першого заступника міністра фінансів Наталії Яресько в реформаторському уряді Яценюка. І знову в непростий для України рік. Під його керівництвом проходив весь бюджетний процес 2015 року, після чого буквально напередодні Нового року Уманський повідомив про свій відхід з посади. Одна з головних причин - протиріччя в поглядах з чинним на той час міністром Яресько.

93_91_main.jpg (41.38 Kb)

Багато співрозмовників в політичних і чиновницьких колах називають Ігоря Уманського одним з найбільш сильних економістів країни. На держслужбу він повертатися не поспішає, не дивлячись на те, що у ЗМІ час від часу пророкують йому ту чи іншу вакантну посаду у центральних органах влади. Зараз Уманський - позаштатний радник Президента.

В бесіді з "Обозревателем" Ігор Уманський розповів про те, що буде з курсом гривні, який державний банк варто продати, оцінив наслідки підвищення мінімальної зарплати до 3200 і націоналізації Приватбанку, а також яку з посад - Президента чи Прем'єра - варто скасувати.

- Ваша думка стоcовно Приватбанку — чи можна сказати, що він був фінансовою пірамідою?

- Якщо відкинути портфель фізичним особам, який складає близько 35 млрд, з корпоративного портфелю, який становить близько 190 млрд., за інформацією, яку ми чуємо від Національного банку, від нинішнього керівництва Приватбанку, близько 180 млрд. — це кредитний портфель пов’язаних осіб.

Найбільший банк країни, частка якого становить близько 50% банківського ринку — він по суті не кредитує нікого ззовні. Як це ще назвати? В чистому вигляді фінансова піраміда. Я не зовсім розумію, нащо це було робити.

- Як регулятор таке допустив?

- Це найбільше запитання, яке є як у банківському середовищі, так і в цілого суспільства. Це ж не для кого не секрет. Банківське середовище — це як таке собі маленьке село: всі один одного знають і всі розуміють, що приблизно відбувається в тій чи іншій фінансовій установі. І Нацбанк, безумовно, знає. Більше того, там працювала ціла команда із Національного банку, яка відслідковувала платіжки, рішення та інше — без їхнього дозволу транзакції не відбувалися. І банк проводить на 137 млрд якісь транзакції, за інформацією озвученою вчора представником нбу, без повного розуміння Нацбанку.

І після цього ми маємо ситуацію: 155 млрд. ми вже за рахунок держави вклали в цей банк, останні з яких — 38,5 млрд — лише місяць тому. Тобто це визнання того, що наприкінці року банк проводив транзакції на 137 млрд, і по суті це і є основний розмір проблемного портфелю. У Нацбанку заявляють, що так — вони про це знали, вони це бачили, але вони боялись прийняти рішення.

- Чи повинна бути якась відповідальність за такі афери і хто повинен відповісти?

- На це питання має відповісти правоохоронні органи і суд. Безперечно, відповідальність має бути. Бо принаймні на сьогоднішній день є мінімум один факт, який вже можна констатувати — це факт нанесення збитків державі. Держава вже витратила, вдумайтесь, 155 млрд грн. Це більше ніж бюджет на всі силові відомства.

- … І повернути їх держава не зможе…

- Вона їх ніколи не поверне — це вже є збиток. Те, що далі Приват зможе налагодити нормальну роботу, мати прибуток і т.д., не означає те, що колись навіть теоретично він зможе ці кошти повернути.

Тобто є факт нанесення збитку і за це, безумовно, хтось повинен понести відповідальність. Хто має відповідати, за які конкретно дії або бездіяльність — має встановити слідство і надалі рішення суду. Інше питання — чи активно працюють правоохоронні органи над цим — про це я, наприклад, не чув. Знаю, що нинішнє керівництво Приватбанку подало, здається, 7 подань в Генеральну прокуратуру щодо порушення кримінальних справ фактових. В тому числі Шлапак заявляв, що він подав на притягнення до відповідальності за доведення до банкрутства як колишнього керівництва, так і колишніх акціонерів. Що з цього вийде — подивимось. Але у будь-якому випадку і слідство, і судові розгляди будуть тривати, напевно, не один рік.

- Державі варто продавати Приватбанк і чи є перспективи його продати?

- Зараз необхідно вирішити питання поточної діяльності банку, вивести його на нормальну прибуткову роботу. Для цього необхідно остаточно вирішити питання з цим проблемним портфелем. Я вже неодноразово про це говорив: необхідно розділити дві речі — минуле банку та його теперішнє і майбутнє. Є держава, яка зазнала збитків, і є колишні акціонери і менеджери банку. Ці два блоки необхідно відділити, і нехай держава з цим минулим банку розбирається. Був факт порушення законодавства чи не було його — це вже питання держави, але це необхідно вивести з Привату. А далі вже робота менеджменту, і неважливо, хто буде головою правління, який буде склад правління і наглядова рада. Завдання банку — забезпечити нормальну прибуткову роботу.

Звісно, державі мати більш ніж 50% банківської системи точно немає потреби. Тому, на моє глибоке переконання, і Приватбанк, і Укргазбанк мають бути продані. Інше питання — коли і в який спосіб — це вже питання стратегії продажу. Наприклад, Укргазбанк — він за останній рік виріс вдвічі. Він п’ятий банк в країні. І в принципі вже зараз можна би було ініціювати процедуру його продажу. Питання — чи вдалий зараз час для продажу і чи є для цього відповідний попит і ринок. Щоб відповісти на це питання, потрібно перш за все розпочати пошук потенційного покупця. Якщо він знайдеться і ті кошти, які він запропонує за банк будуть визнані достатніми або цікавими, то треба приймати рішення продавати його.

Але навіть якщо продавати зараз Укргазбанк. У нього вкладено близько 13 млрд грн капіталу.

- У скільки приблизно можна оцінити його зараз для продажу?

- Якщо за банк дадуть зараз принаймні капітал — це буде чудово. Капітал у них, здається, 4,5 млрд грн. Навіть якщо припустити, що дадуть суму двох капіталів, що в сьогоднішніх умовах неймовірно. Нехай це буде 9 млрд. А держава витратила 13 млрд. Все одно не перекриваються ці внески, які було зроблено.

Так само і з Приватом. За час своєї роботи Приват напрацює якийсь прибуток, трохи виросте в активах тощо. Він, можливо, цей збиток за рахунок своєї діяльності дещо зменшить, повністю точно не зменшить. Приймаючи рішення про продаж банку необхідно буде фіксувати цей збиток. Далі буде виникати дуже просте питання: хто має відповісти. Виходячи з практики наших правоохоронних органів, питати вони будуть з тих осіб, хто буде приймати рішення про продаж банку.

Якщо умовно сьогодні було би прийнято рішення про продаж Укргазбанку, то відповідав би за це чомусь міністр Данилюк і той із його заступників, хто зараз курує це питання. Хоча збитки нанесли насправді колишні менеджери і акціонери цього банку.

- Ситуація з Приватбанком зараз може відобразитись на курсі гривні чи вже всі загрози зняті?

- Загроз насправді і не було. По-перше, гроші держава вже туди дала. По-друге, 155 млрд — вони вливались в банк у вигляді ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики), не грошей. Тобто додаткових 155 млрд на ринку не з’явилося. Певна частина з цих ОВДП була монетизована Національним банком, виходячи з його монетарних можливостей, потреби банку тощо. Нацбанк як регулятор і центробанк тут якраз повністю контролював ситуацію і регулює її.

Такого ризику не було і я не бачу в майбутньому. Ризик був через психологічний фактор. Людей не могла не хвилювати доля найбільшого в країні банку. Найбільше, що хвилювало —це невизначеність, що далі, чи буде доступ до їхніх грошей, чи буде доступ до їхніх депозитів, рахунків. Це питання знято. Клієнти є, нові клієнти зв'являються.

- Які Ваші прогнози щодо курсу гривні? Чи є можливість повернути курс 8?

- Теоретично це можливо. Питання — в наслідках. І головне — навіщо це робити. Гроші в часі мають вартість, в тому числі через інфляцію. Купівельна спроможність долара на сьогоднішній день і 20 років тому значно відрізняється, як і будь-якої валюти. Це нормальний процес. Повертати курс 8 чи 12 сенсу немає. Питання номінального відношення курсу гривні до долара по суті не є визначальним. Визначальною є волатильність, гривні в даному випадку. Якщо гривня буде стабільна, якщо не буде скачків вгору-вниз, буде прогнозованою, то насправді номінальне співвідношення є вторинним.

Інший момент — має бути належне соціальне забезпечення, належний рівень заробітної плати тощо. Але це залежить не від курсу як такого. Це залежить від економічної ситуації в країні, це залежить від продуктивності праці, оскільки продуктивність праці у нас, для прикладу, в рази нижча, ніж у Польщі. Над цим і потрібно працювати державі — уряду. Завдання Національного банку, конституційне завдання, про що там часто намагаються забути — це стабільність національної валюти.

- Чи є зараз передумови для різкого падіння гривні?

- Ні, зараз немає таких передумов. Більше того, зараз гривня дещо укріплюється, це сезонний фактор. Нацбанк зараз виходить на ринок і скуповує надлишок валюти, тим самим зменшуючи ці коливання. Бо якби він цього не робив, гривня би дещо укріпилась, але восени би знову знецінилася. Тут же завдання Національного банку — не допускати таких піків — як падіння, так і зростання курсу. Восени, як наслідок, вже буде інший тренд: восени Нацбанк буде виходити на ринок і робити додаткову пропозицію валюти.

Зараз також є тенденція до укріплення, бо, з одного боку, зараз ділова активність дуже низька, і, з іншого боку, немає найбільшого учасника валютного ринку - "Нафтогазу". Він вже довгий час не виходить на ринок з покупкою. Коли буде ближче до опалювального сезону, думаю, він повернеться на ринок і буде вимушений купувати газ, а газ купується за валюту. І як наслідок, попит на валюту збільшиться. Тоді вже завдання Національного банку виходити в цей же час на ринок і не допустити різких коливань. Бо коли "Нафтогаз" одноразово виходить зі своєю пропозицією, він один створює більшу потребу у валюті, ніж весь ринок разом узятий. Це зазвичай робиться погоджено "Нафтогазом" і Національним банком.

- 12 липня Верховна Рада в першому читанні проголосувала законопроект 6489, який передбачає пом’якшення системи штрафів для суб’єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про зайнятість населення. Ним, зокрема, передбачається пом’якшення штрафів для роботодавців за влаштування працівників без офіційного оформлення. Є думка, що прийняття такого закону зупинить в Україні процес переходу на офіційне працевлаштування людей, призведе до зменшення поступлень в бюджет і Пенсійний фонд. Що Ви думаєте з цього приводу?

- В даному питанні є дві сторони. З одного боку, те, про що Ви говорити, це в першу чергу соціальний захист, в тому числі працівників, які звільняються, або потенційно можуть бути звільнені. З іншого боку, тут постає питання можливості надати ці робочі місця. Бо, якщо скажімо, 5-10 років тому в нас була ситуація, коли в нас була надлишкова пропозиція робочих рук, роботодавець мав можливість "перебирати" кадрами. Сьогодні зворотня ситуація. Насправді, кваліфікованих робітників дуже мало. Особливо технічних спеціальностей.

Завдання держави як регулятора в тому числі і на цьому сегменті — знайти баланс між інтересами бізнесу, який значно втратив за останні роки в кризах 2008-2009 і 2012-2015 років, і фактором соціального захисту.

- Чи не заводить цей закон ще більше економіку в тінь всупереч задекларованому курсу на детінізацію? Адже якщо буде пом’якшення штрафів, це буде спонукати роботодавців не оформлювати працівників.

- Тут є проблема. І коли декілька разів намагалися провести детінізацію, головним питанням було відповідальність роботодавця за виплату зарплати в конверті. Але будь-яка суворість закону нівелюється необов'язковістю його виконання. Всі ці намагання, в тому числі, коли вводили "мінімалку" 3200 грн., значно посилювали контроль і відповідальність роботодавця та інші реформи — вони не спрацюють без належної судової системи.

У нас зараз така жвава дискусія — антикорупційний суд, антикорупційна палата. Та ж не в цьому проблема в Україні! Основна проблема в тому, що в нас нормального суду немає, звичайного суду. Саме це потрібно забезпечити. І відповідальність як однієї сторони, так і другої має бути забезпечена належною судовою системою. Як і впровадження будь-якої реформи — податкової, пенсійної, банківської тощо — без належної судової системи неможливе.

Так і тут. Відповідальність має бути. У нас багато прикладів, коли не те, що працівники, а керівники підприємств, компаній середнього бізнесу декларують офіційну зарплату на рівні мінімальної заробітної плати, тобто зрозуміло, що це просто ухиляння від сплати податків.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

економіка

Відомий економіст: повернути долар по 8 можливо

Безготівкове шахрайство в Україні росте на очах

Яку країну визнали найкращою для життя на пенсії

Вуличне освітлення на Вінниччині переросло у корупцію

НБУ випустив нову золоту пам'ятну монету

Останні новини

Вибір редактора

Енергетичний експерт прокоментував роботу АЕС України