Фінанси. Гроші. Валюта Автор: RomanK Друкувати

Як Україні позбутися держборгу

  • Джерело: lb.ua.  → Ключові теги: держборг

    12 лютого в Київ прибула місія Міжнародного валютного фонду, в МВФ відразу уточнили, що це технічна, а не оціночна місія, яка приїжджає для підтвердження того, що Україна виконала вимоги і готова до отримання наступного траншу.

    08_1f51c1cb0c86f9bbacdf61dccc99877b.jpg (83. Kb)

    Значить, грядуть непрості для України переговори про те, які пункти програми ми готові виконати зараз і що нам дозволять відкласти до кращих часів. На порядку денному - питання про створення Антикорупційного суду, ціною газу, приватизації та ринок землі. Важливість цих переговорів складно переоцінити - останній транш в рамках поточної програми було отримано Україною майже рік тому, з тих пір наші взаємини з фондом істотно ускладнилися, а попереду у нас три роки пікових виплат за зовнішніми боргами, на які доведеться витратити значну частину валютних резервів країни . І без підтримки фонду нам не обійтися.

    Перші особи країни запевняють громадськість у постійному контексті з представниками МВФ і продуктивному діалозі, але реальних результатів немає. З передбачуваних програмою 17,5 мільярда доларів, ми змогли отримати тільки 8,7 мільярда, до завершення програми залишився рік. Навіть якщо ми встигнемо отримати не один, а два транші, наші валютні резерви до кінця року поповняться ще на два мільярди доларів, і досягнуть 20,5 мільярда.

    Чи достатньо цієї суми для виконання наших зовнішніх зобов'язань перед кредиторами? Піки цих виплат припадають на 2018-2020 роки і зажадають значної кількості валюти - близько 16 мільярдів доларів. Дефіцит валюти в країні здатний послабити гривню і відіб'ється на інфляції. Україна вступає в складний період і влада повинна грамотно зважувати кожне прийняте рішення з урахуванням безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів, в тому числі майбутні парламентські і президентські вибори.

    Держбюджет України, як і багатьох інших країн, страждає на хронічну недостатністю, нестача коштів для фінансування видаткових статей бюджету сміливо запозичувався або у Міжнародних фінансових організацій (МФО) або у комерційних кредиторів. Перший шлях - це залучення «довгих і дешевих» грошей, коли відсоток за позикою невисокий, а віддавати його треба через «надцять» років. Другий шлях - залучення дорогих грошей під високі відсотки, з необхідністю повернути позику через нетривалий період. Україна використовувала в різних пропорціях обидва варіанти, в результаті наш сукупний держборг перевищив 70% ВВП. Профінансувати його не йдучи на нові запозичення неможливо. Але і брати в борг треба з розумом, з огляду на наші сильні і слабкі сторони.

    Для МФО кредити - це спосіб надати підтримку країні і стабілізувати ситуацію в регіоні, для приватних кредиторів - заробіток, тому перед покупкою облігацій вони уважно вивчають платоспроможність країни, перспективи зростання її економіки та кредитну історію. Чим вище ризики співпраці, тим вище відсотки, які заплатить країна за надані їй приватним кредитором кошти. Наприклад, в 2013 році середньозважена ставка за зовнішніми позиками України була 6%, в минулому році, вже після реструктуризації і обвалу ВВП, Мінфін залучив три мільярди доларів під 7,3% і це була вигідна угода. Правда в цей же час МВФ був готовий надавати нам транші під 2% і нижче, але з умовами, які наш уряд виконувати не хотіло.

    Борги України накопичувалися, і це не є якимось винятком з правил, багато країн живуть в борг, залучаючи нові кредити для обслуговування попередніх позик. Головне знайти баланс, правильного кредитора і віддавати позики, інакше бажаючих з тобою співпрацювати не буде.

    Першочергове завдання уряду - знизити боргове навантаження і зменшити вартість обслуговування боргу на найближчі роки, паралельно забезпечуючи зростання економіки і розвиток експорту, не допускаючи девальвації національної валюти. У минулому році Мінфіну вдалося згладити навантаження завдяки успішному залученню на зовнішніх ринках трьох мільярдів, половина з який - це викуп наших старих паперів та обмін їх на аналогічні, але з більш пізнім терміном погашення. До цього ми пам'ятаємо реструктуризацію 2015 року, коли Мінфіну вдалося списати три мільярди доларів боргів, відстрочити виплату 8,5 мільярда, причому погашення 7,2 мільярда перенести на 2019-2027 роки. Подібні операції вірогідні і в майбутньому, але є фактори, які можуть їх ускладнити.

    Перш за все, мова йде про виліт з програми МВФ. На сьогоднішній день співпраця України з фондом - важливий сигнал для кредитора, що в країні відбуваються реформи, що експерти фонду допомагають уряду подолати кризу і уважно стежать за платоспроможністю держави. При цьому вони можуть не знати, що поради експертів фонду ми часто вже не виконуємо і не вникати в тонкощі реформ «по-українськи». Сам факт того, що ми з МВФ партнери, грає в нашу користь.

    Крім того, співпраця з МВФ відкриває Україні доступ до «дешевих і довгих» грошей інших МФО та урядів інших країн. У 2014-2016 роках, коли наші відносини з МВФ були набагато тепліше, крім 5,6 мільярда доларів від самого МВФ ми отримали: три мільярди доларів держгарантій США, 2,3 мільярда доларів від МБРР, 2,25 мільярда євро макрофінансової допомоги ЄС, 400 мільйонів канадських дол. від Експортного агентства Канади, 200 мільйонів євро від від Німеччини, 47 мільярдів японських ієн від Японського агентства міжнародного співробітництва. І середньозважена ставка по цих позиках - 1,3%. Без МВФ нам буде складно залучити ресурси на таких пільгових умовах, та й на зовнішніх ринках доведеться платити дорожче. Ось чому НБУ так наполегливо рекомендував уряду вже починати думати про наступну програму з МВФ, адже поточна програма закінчиться через рік.

    Без підтримки МВФ нам буде важко позичити кошти у комерційних кредиторів, тим більше зараз, коли ситуація на ринках зовнішніх запозичень стала ускладнюватися в зв'язку з перипетіями на глобальному фондовому ринку. Теоретично країна могла б подолати кризовий час і без позикових коштів, але цьому можуть перешкодити внутрішні проблеми України, що заважають нарощувати валютні резерви великими темпами. Крім позик єдиний спосіб завести в країну валюту - експорт товарів.

    За минулий рік експорт товарів зріс на 18,8% і ціни на зовнішніх ринках радували українського експортера, але імпорт за цей же період зріс більш ніж на 21%. Українські виробники, в тому числі і експортери, залежать від імпортної сировини. Навіть агросектор, що купує за валюту не тільки добрива, але і посівний матеріал. Реальний сектор не може нарощувати експорт, не збільшуючи обсяги імпорту. По крайней мере, при діючих бізнес - моделях. Про те, що експортні ринки треба розширювати, як і сам перелік товарів, що експортуються, диверсифікуючи ринки збуту і вбудовуючись в ланцюжка створення доданої вартості, кажуть всі останні роки. Але реально в уряді розвитком експорту займається тільки група ентузіастів на чолі з Торговим представником України, вони дійсно роблять багато, але не завдяки роботі уряду, а скоріше всупереч. Решту ж в Кабміні цілком влаштовує, що країна, на порозі Четвертої промислової революції, продає зерно і чушки.

    Не так обсяги, як товарна структура нашого експорту робить нас такими вразливими для будь-яких коливань на зовнішніх ринках. Всі кризи, пережиті нашою економікою, збігалися з падінням світових цін на експортовану нами сировину. І це не випадкові збіги.

    Якщо піки виплат за зовнішніми боргами співпадуть із зниженням світових цін на зернові або металопродукцію, країна гостро відчує дефіцит валюти і девальвацію з інфляцією як прямий наслідок цього дефіциту. Це буде новий виток кризи, яка боляче вдарить по ледь ожила економіці.

    Саме тому так важливо залишитися в програмі МВФ і за найближчий рік зробити максимум для того, щоб згладити боргове навантаження на бюджет, при цьому стимулюючи розвиток експорту. МВФ не вимагає від України неможливого, все вимоги фонду продиктовані економічною доцільністю. Не виконавши ці умови, ми не побудуємо відкриту конкурентну економіку. Звичайно, комусь доведеться поступитися особистими інтересами, кому-то піти на непопулярні реформи в передвиборний рік, але іншого шляху немає. Перспектива нової кризи настільки лякає, наскільки невідворотна.



    ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Рекомендуємо

Конструктор сайтів Weblium підводить підсумки 2024 року та ставить плани на 2025-й Конструктор сайтів Weblium підводить підсумки 2024 року та ставить плани на 2025-й
Глобальний конструктор сайтів з українським корінням, Weblium, підбив підсумки насиченого 2024 року, в якому компанія досягла значних результатів у ро...
Понад 800 номінацій і десятки тисяч голосів: підсумки «Української народної премії – 2024» Понад 800 номінацій і десятки тисяч голосів: підсумки «Української народної премії – 2024»
«Українська народна премія – 2024» стала підтвердженням того, що український бізнес здатний створювати продукти світового рівня. Лідери у понад 30 кат...
KYC або Знай свого клієнта. Артем Ляшанов про регуляторну вимогу до банків та фінкомпаній KYC або Знай свого клієнта. Артем Ляшанов про регуляторну вимогу до банків та фінкомпаній
KYC – Know Your Customer, або принцип "Знай свого клієнта", — це вимога, яка вже давно стала невіддільною частиною роботи банків...
Підписатись не коментуючи
E-mail:

День в фотографіях Всі фотографії

Актуальні теми Всі актуальні теми