В історії деяких найбільш успішних економічних реформ людства розумні країни намагаються вивчити успіхи інших і адаптувати їх до місцевих умов.
У довгій історії економічного розвитку є приклад Британії XVIII століття, яка перебрала досвід Голландії; Пруссія початку XIX століття використовувала досвід Англії і Франції; Японія епохи Мейдзі (середина XIX ст.) застосувала успіхи Німеччини. Європа після Другої світової війни багато навчилася у Сполучених Штатів, а Китай Ден Сяопіна розбудовувався на прикладі Японії.
З допомогою процесів інституційних запозичень й творчої адаптації, успішні економічні інститути і передові технології поширюються по всьому світу, і тим самим сприяють зростанню світової економіки. Сьогодні теж є великі можливості для такого роду "політики запозичень", якби тільки більше країн змогли краще використати час і розглянути успіхи інших країн.
Наприклад, у той час, як багато країн світу стикаються з кризою у сфері зайнятості, одна частина капіталістичного світу почуває себе напрочуд добре: північна Європа, включаючи Німеччину, Нідерланди та Скандинавію. Рівень безробіття в Німеччині влітку цього року становив близько 5,5%, а рівень молодіжного безробіття у країні становив близько 8% - дуже низький показник порівняно з багатьма іншими країнами з високим рівнем доходів.
Як північним європейцям вдається це робити? Всі вони використовують активну політику на ринку праці, в тому числі схеми гнучкого робочого часу, професійну практику для учнів (особливо в Німеччині), а також широкі заходи професійної підготовки та відповідності.
Крім того, в епоху хронічних бюджетних криз Німеччині, Швеції та Швейцарії вдається підтримувати майже збалансований бюджет. Усі три країни спираються на бюджетні правила, які закликають до циклічної корекції бюджетного балансу. І всі три використовують базові запобіжні заходи, щоб утримувати рівень витрат своїх бюджетів під контролем: пенсійний вік не менше 65 років. Це зберігає витрати значно нижчими, ніж у Франції та Греції, де вік виходу на пенсію становить 60 років або нижче, і де пенсійні витрати в результаті зростають.
В епоху зростання витрат на охорону здоров'я, більшості країн з високим рівнем доходу - Канаді, західним країнам ЄС і Японії - вдалося зберегти свої загальні видатки на охорону здоров'я на рівні не більше 12% ВВП, дотримуючись при цьому відмінних результатів в галузі охорони здоров'я. У той час, як США витрачає майже 18% ВВП, але з явно посередніми результатами роботи системи охорони здоров'я.
Американська система на додаток до цього є єдиною некомерційною системою охорони здоров'я серед названих. У новій доповіді Інституту медицини США йдеться про те, що Американська некомерційна система охорони здоров'я витрачає близько $ 750 млрд (£ 464 млрд), або 5% ВВП, які йдуть на розтрати, шахрайства, дублювання функцій і бюрократію.
У часи зростання цін на нафту небагато країн домоглися реальних результатів у галузі енергоефективності. Країни ОЕСР, в середньому, використовують 160 кг енергії у нафтовому еквіваленті на створення кожних $ 1000 ВВП (виміряного за паритетом купівельної спроможності). Проте, в енергоефективній Швейцарії використання енергії становить тільки 100 кг на створення 1 000 доларів ВВП, а в Данії - лишень 110 кг, порівняйте це із 190 кг у США.
В епоху змін клімату ряд країн демонструють, як можна перейти до реалій низько-вуглецевої економіки. У середньому багаті країни викидають 2,3 кг СО2 на виробництво одного кілограма одиниці енергії у нафтовому еквіваленті. Але Франція виділяє тільки 1,4 кг, завдяки своєму успіху в розгортанні безпечних, недорогих ядерних електростанцій.
Швеція з її гідроенергетикою перебуває ще нижче - лише 0,9 кг. І хоча Німеччина відмовляється від власного виробництва ядерної енергії з політичних причин, ми можемо навіть не сперечатися, що вона буде продовжувати імпортувати електроенергію, вироблену на атомних станціях Франції.
В епоху інтенсивної технологічної конкуренції країни, які намагаються фінансувати сфери державних і приватних наукових досліджень і розробок (R & D) випереджають решту країн. США, як і раніше, поза конкуренцією. Країна демонструє останні величезні досягнення в дослідженні Марса і у сфері геноміки, хоча тепер це буде поставлено під загрозу через заплановані бюджетні скорочення галузі досліджень. Між іншим, Швеція та Південна Корея зараз досягають економічних успіхів через витрати на R & D в обсязі близько 3,5% ВВП, в той час, як Ізраїль витрачає на R & D цілих 4,7% ВВП.
В епоху нерівності, яка постійно зростає, принаймні в деяких країнах змогли звузити розрив у рівні доходів. Бразилія є свіжим гарним прикладом: тут значно розширюють охоплення населення державною освітою і систематично зменшують осередки бідності за допомогою цільових програм допомоги. В результаті, нерівність між доходами населення в Бразилії знижується.
В епоху повсюдної тривоги Бутан задає глибокі питання про сенс і характер того, що називається щастям. У пошуках більш врівноваженого суспільства, щастя має поєднувати в собі економічне процвітання, соціальну згуртованість і стійкість навколишнього середовища. Бутан намагається досягати росту показників Валового національного щастя, а не валового національного продукту. Багато інших країн - в тому числі Великобританія - тепер намагаються застосовувати приклад Бутану, пропонуючи своїм громадянам отримувати задоволення від життя.
Країни, у яких найвищий рівень задоволеності життям - це Данія, Фінляндія та Норвегія. Тим не менш, є надія для тих, хто проживає в більш низьких широтах. Тропічна Коста-Ріка також перебуває близько біля вершини ліги щастя. Що ми можемо сказати напевно - це те, що всі щасливі суспільства наголошують на рівності, солідарності, демократичній підзвітності, забезпеченні екологічної стійкості, і наявності сильних державних інститутів.
Таким чином, ми отримали зразкову модель економіки: німецька політика на ринку праці, шведські пенсії, французька низьковуглецева енергетика, канадська система охорони здоров'я, швейцарська енергетична ефективність, американський науковий потенціал, бразильські програми боротьби з бідністю і костариканське тропічне щастя.
Звичайно, в реальному світі більшість країн не досягнуть такого блаженства найближчим часом. Але, відкриваючи власні очі на успіхи за кордоном, ми, безсумнівно, прискорюємо наш шлях до національного поліпшення в країнах по всьому світу.
Додати коментар