Робочий час: різовиди та оплата

• Робочий час — це проміжок часу, встановлений трудовим або колективним договором на підставі закону, коли працівник зобов’язаний виконувати трудову функцію на певних умовах компанії. Це означає, що існують певні норми тривалості робочого часу впродовж календарного періоду. Такими нормами є: робочий день, зміна, тиждень, місяць, рік тощо.
  
  

  Фахівці Павлоградського місцевого центру з надання БПД розповіли, у чому відмінність нормального, скороченого та неповного робочого часу.
  У мирний час КЗпП України встановлено, що робочий час може бути такої тривалості:
  1. Нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень (ст. 50 КЗпПУ).Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж 40 годин на тиждень.
  2. Скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі (ст. 51 КЗпПУ).Скорочений робочий час встановлюється:
  для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень;
  для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень;
  для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, — не більш як 36 годин на тиждень;
  для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) — скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.
  Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.
  3. Неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами (ст. 56 КЗпПУ).
  Статтею 56 КЗпПУ передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Неповний робочий час може бути встановлено на певний строк і без зазначення строку. В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину з інвалідністю, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку. За згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.
  
  Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.Якщо неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.
  Працівники, що працюють на умовах неповного робочого часу, мають право на відпустку повної тривалості, на соціальні виплати, зокрема, допомогу з тимчасової непрацездатності у звичайному порядку. Запис про те, що працівник працює на умовах неповного робочого часу, до трудової книжки не заноситься.
  Що змінив воєнний стан
  Наразі особливості встановлення та обліку часу роботи та часу відпочинку визначено вимогами ст. 6 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», згідно з якою:
  нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо).
  для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури (в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо), яким відповідно до законодавства встановлюється скорочена тривалість робочого часу, тривалість робочого часу у період дії воєнного стану не може перевищувати 40 годин на тиждень.
  п’ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем.
  час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) визначається роботодавцем.
  тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин.
  У разі встановлення нормальної тривалості робочого часу понад норму, встановлену відповідно до законодавства, оплата праці здійснюється у розмірі, збільшеному пропорційно до збільшення норми праці.

  
  
  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
  

  • 5 продуктів, які ви вважали вегетаріанськими, але це не так
    
  • 3 продукти у нашому холодильнику, які прискорюють старіння
    
  • Літо 2024 року буде таким же спекотним, як і попереднє, а потім буде "переворот", – кліматологи
    
  • В Індонезії блискавка вбила футболіста під час матчу (відео)
    
  • 17 лютого очікуються найбільші морози