В Україні склалась вкрай загрозлива демографічна ситуація

Джерело: unian.ua. → Ключові теги: демографічна ситуація

За оцінками експертів, в Україні склалась вкрай загрозлива демографічна ситуація. В країні проживає лише 29 млн осіб, з яких працює лише 9 млн. УНІАН розбирався, чи дійсно все так критично та чи буде кому піднімати економіку у післявоєнний період.

1565_67744.jpg (.95 Kb)

Нещодавно національний медіапростір підірвала новина про результати дослідження Українського інституту майбутнього (УІМ) щодо кількості населення в Україні та перспектив відновлення економіки наявною робочою силою. За даними соціологів, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну за кордон виїхали і не повернулися 8,6 млн українців. А станом на травень 2023 року постійне населення України, за оцінками УIМ, становить 29 млн осіб.

"Працюють лише 9,1-9,5 млн українців, а якщо відняти бюджетників, залишається близько 6-7 млн осіб. Вони і є "упряжка", яка везе на собі інших – 22-23 млн осіб, у тому числі пенсіонерів, дітей, учнів, безробітних, утриманців, тих самих працівників бюджетної сфери тощо", - повідомили в УІМ.

До цього додалась низька народжуваність в країні. Фахівці зазначають, що сумарний коефіцієнт народжуваності вже впав нижче 1, у той час як для зростання чисельності населення повинен бути більше 2.

"Якщо нічого не змінювати, у перспективі кількох років пенсіонерів в Україні буде вдвічі більше, ніж працюючих. Саме тому питання демографії має бути озвучене президентом України як пріоритетне на сьогодні і яке потребує невідкладних заходів", - вважають фахівці.

Не будемо забувати, що на початку 90-х років минулого століття населення України складало 52 мільйони. Але з тих часів багато чого змінилося. Нові дані, звісно, є невтішними, хоча і цілком зрозумілими для країни, в якій жорстока війна продовжується вже майже півтора року. Багато людей виїжджають за кордон у пошуках безпеки, а інші країни в більшості своїй гостинно приймають наших біженців та надають необхідну допомогу. І чим довше продовжується війна, тим більше зростають побоювання, що багато біженців осядуть у заможній Європі та не повернуться.

Вдома все ж краще

Кореспондент УНІАН поспілкувалася з кількома українками, які на початку повномасштабного вторгнення виїхали за кордон з дітьми. І кожна власним прикладом продемонструвала можливі післявоєнні сценарії в сфері демографії.

Перша, мешканка Київщини Олена, вже повернулася з донькою додому – дитина восени піде в перший клас в Україні.

"За кордоном непогано, нас добре прийняли та допомагали, аде вдома все ж краще. Донька іде до школи, і нам важливо, щоб вона була там разом з друзями, у звичному середовищі", - розповіла Олена.

Інша, киянка Ганна, з сином перебуває в європейській країні і періодично приїжджає додому, до чоловіка, але остаточно ще не планує повертатися.

"Син ходить у дитячий садок, вже почав спілкуватися іноземною мовою. Тут все ще лякають нічні повітряні тривоги і вибухи, тому поки що ми не готові осісти вдома", - сказала Ганна.

Ще одна сім’я з трьома дітьми на початку війни виїхала за кордон у повному складі і почала нове життя у Європі – діти ходять до школи, батьки знайшли роботу, тому питання повернення для них поки є під великим питанням.

Скільки українців залишились вдома

УНІАН вирішив розпитати фахівців, чи співпадають їхні оцінки з оприлюдненими Українським інститутом майбутнього оцінками , та які є реальні перспективи повернення українців та їхньої участі у післявоєнному відновленні України.

Оцінки аналітиків все ж різняться. Більшість вважає, що наразі не можна точно порахувати, скільки людей перебувають в Україні. За словами директорки Інституту демографії та соціальних досліджень, доктора економічних наук Елли Лібанової, наразі невідомо, скільки людей перебуває за кордоном.

Вона зазначила, що з демографічними показниками вже давно були проблеми, а після 24 лютого 2022 року з цією статистикою стався тотальний колапс.

"Адже перші три тижні війни люди перетинали кордони навіть без закордонних паспортів. Якщо людина перетинала кордон за внутрішнім паспортом - письмово фіксували, що вона перетнула кордон, але її не вносили в базу, тобто немає інформації про вік, стать і тому подібне. Через це ми не маємо достеменної інформації про статево-віковий склад тих, хто перетнув кордон", - зазначила Лібанова.

Так, за даними прикордонників, з 24 лютого 2022 року по 3 квітня цього року негативне сальдо міграції становить 1,8 млн. А за даними Міжнародної організації з міграції (дані про перетини західного кордону та кордону з Молдовою) - 5 млн.

"Різницю у понад 3 млн осіб дуже важко пояснити навіть зі статистичною похибкою і урахуванням нелегальних перетинів кордону", - сказала експертка.

Директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський у коментарі УНІАН повідомив, що, за оцінкою експертів центру, зараз в Україні знаходиться все ж близько 31 млн осіб населення.

"Біженців за кордоном приблизно 5-6 млн, кількість у 8 млн є завищеною через неврахування повернень через Угорщину та завищені з подвійним обліком дані по Росії", - зазначив він.

Економічні наслідки демографічної кризи

Відтік мільйонів українців, особливо працездатного віку, за кордон є значною проблемою для національної економіки, яка і так знекровлена війною та виживає за рахунок відданості та важкої праці тих, хто залишився, та західної допомоги.

Через війну валовий внутрішній продукт нашої держави у 2022 році впав майже на третину, а темпи зростання споживчих цін склали 26,6 відсотка. Наразі спостерігається повільне покращення ситуації – інфляція у травні сповільнилася до 15,3 відсотка, ВВП у першому кварталі зріс на 2,4 відсотка. Проте, звісно, відновлювати економіку у повоєнний період доведеться довго і важко, і для цього потрібні будуть люди. Багато людей.

За словами економіста Вишлінського, ситуація є критичною через молодий вік біженців - за даними опитування в межах проекту ЦЕС, на одного дорослого біженця припадає 1,07 дитини, а серед дорослих найбільшою є частка жінок у віці 25-49 років. При цьому люди старшого віку загалом були схильні залишатися в Україні.

"Вже в короткостроковому періоді це обмежує трудові ресурси країни, можливість виробляти та платити податки, а також внутрішнє споживання. При цьому зобов'язання з пенсійного забезпечення не зменшується", - сказав директор ЦЕС.

За словами Вишлінського, це обмежуватиме бюджетні витрати і можливості відбудови країни після Перемоги. Додатковою загрозою є можливість, що українські сім’ї будуть возз’єднуватися після війни сімей у ситій та комфортній Європі, а не дома.

"За різними сценаріями з нашого дослідження про біженців, після війни за кордоном можуть залишитися від 860 тисяч до 2,7 млн українських біженців. Неповернення українців матиме суттєвий вплив на національну економіку, яка може втратити від 2,55 до 7,71 відсотка свого ВВП", - сказав директор ЦЕС.

Ключовим фактором повернення українців, за його словами, буде безпека, але для суттєвої частки біженців також буде важливою і наявність житла, інфраструктури та робочих місць в Україні.

Професорка Київської школи економіки Ганна Вахітова зазначила, що кризова ситуація з населенням в Україні, безумовно, зараз турбує і науковців, і політиків, і активістів.

"Тобто дійсно вона доволі кризова. І, на мій погляд, проблема не стільки в тому, що виїхало багато людей, і що багато людей не працює, як те, що виїхали жінки працездатного і фертильного віку і діти, тобто це когорта майбутніх робочих рук і мізків. Дискусія в наукових колах навколо цього йде. Тому що не є секретом, що є чимало країн, в яких менше населення, ніж в Україні, і вони цілком якось дають собі раду і створюють набагато більше ВВП, ніж Україна", - сказала Вахітова у коментарі УНІАН.

За її словами, питання не стільки в тому, скільки в країні населення, скільки в тому, яке в нас населення і наскільки воно є продуктивним.

Вахітова зазначила, що зараз держава фокусується на стратегії повернення людей, тобто намагається збільшити кількість робочих рук. Проте є і стратегія, коли збільшується продуктивність цих рук.

"Мені здається, зважаючи на невизначеність і на фактично обмежений інструментарій для повернення людей, – якщо ми визнаємо право на свободу пересування - оцей інструмент, коли ми будемо дивитися в бік збільшення продуктивності, він недооцінений. Ми вже знаємо, що війна продемонструвала, що є в Україні сектори, які набагато більш продуктивні, ніж в Європі, і є сенс орієнтуватися на більш високу продуктивність і для інших секторів, які ми маємо або могли б розвивати після війни", - сказала вона.

Новітні тенденції ринку праці

Для функціонування національної економіки необхідно, щоб якомога більше людей були працевлаштованими. І краще – офіційно з достойною зарплатою. На початку великої війни безробіття в нашій країні очікувано сягнуло шалених масштабів. Але на другому році війни ситуація почала суттєво покращуватися.

За даними аналітиків сайту з пошуку роботи Work.ua, вітчизняний ринок праці в останній місяць весни продовжував демонструвати позитивні тенденції: він наздоганяє за показником кількості вакансій у травні 2021 року і навіть січні 2022 року. Червень може стати місяцем, коли буде встановлений новий рекорд.

"Конкуренція серед шукачів роботи продовжує знижуватися, а отже, ще більше українців знайшли своє місце на ринку праці. За статистикою системи управління наймом Work.ua, у травні конкуренція вийшла на рівень, що спостерігався у лютому 2022 року, ще до повномасштабного вторгнення. Роботодавці переживають непростий період — знайти підхожих працівників стає важче, кількість відгуків зменшується", - зазначили фахівці.

Зазначається, що у травні нових шукачів найбільше прибуло у західних регіонах України: Закарпатську, Волинську, Тернопільську, Рівненську, Івано-Франківську області.

Також на ринок праці у травні вийшло на 67 відсотків більше, ніж у квітні, кандидатів віком від 16-17 років. Спостерігається і зростання частки молодих фахівців віком 18-24 роки. Загалом категорія кандидатів віком до 25 років становить 49 відсотків від усіх нових шукачів — випускники шкіл та ВНЗ, які активно шукають роботу чи підробіток на літо.

"56 відсотків кандидатів складають жінки, 43 відсотків — чоловіки. Це пов’язано, ймовірно, з тим, що частина кандидатів-чоловіків захищають нашу країну у лавах ЗСУ, хтось працює і не шукає роботу, частина може працювати неофіційно або вступити до вишів тощо", - повідомили у Work.ua.

Таким чином, ринок праці в Україні активно оживає, і роботи для охочих працювати достатньо. Проте, не слід забувати про тих людей, які наразі працюють у Європі та інших країнах і часто є кваліфікованими кадрами, яких не вистачатиме нам після війни.

Розумна політика держави

Повернення українських біженців на Батьківщину має бути важливим пріоритетом для держави вже зараз. Тому слід зробити усе можливе для того, аби заохотити наших співвітчизників повернутися додому. Потрібно втілення розумної демографічної політики.

Директор ЦЕС Гліб Вишлінський зазначив, що Україна має донести до європейських партнерів, що нам буде необхідна допомога у поверненні біженців після війни.

"Хоча якщо українці залишаться за кордоном, то європейські країни отримають пряму економічну вигоду, але і в разі їх повернення додому існуватиме непряма вигода для Європи. Повернення біженців зміцнить економіку України, тому вона потребуватиме менше європейських коштів", - сказав економіст.

Щоб українцям було, куди повертатись, потрібно швидко відбудувати зруйновані регіони, вважає директор ЦЕС. Важливим також є обсяг коштів, які надходитимуть на відновлення. Критично важливо знайти механізми використати для цього заморожених в країнах демократичного світу російських активів, що дасть нам ресурси для швидкого відновлення і створить мільйони нових робочих місць.

За словами Вишлінського, особливо важливо допомагати людям із постраждалих регіонів. Це можуть бути як грошові виплати, так і забезпечення житлом чи субсидування його оренди у відносно безпечних регіонах України. Крім цього, багато українців кажуть, що вагомим стимулом повернутись в Україну, була б добре оплачувана робота в безпечному регіоні. З цим можуть допомогти як державні структури (як-от Служба зайнятості), так і приватні організації.

Професорка КШЕ Ганна Вахітова вважає, що дуже важливо не дозволяти розвиватися темі розподілу нашого травмованого війною суспільства на "ми та вони".

"Це стосується не тільки тих, хто виїхав, але і тих, хто знаходиться на окупованих територіях. Не всі люди там раді окупації, як можна почути, що там одні "ждуни" - це абсолютно неправильний дискурс. Продукування дискусії навколо інакшості дуже шкідливо. І якраз я б навіть сказала, що на сьогодні держава справляється з цим завданням, але ці розмови, хто хороший, хто поганий, будуть зростати. Моя перша порада – тримати цю ситуацію під контролем", - сказала вона.

Ще однією важливою рекомендацією експертки є необхідність підтримувати зв’язки з дітьми, які зараз перебувають за кордоном, через навчання. За її словами, особливо на початку війни, були спроби підтримувати такий зв’язок через онлайн-навчання дітей, що виїхали, в українських школах, або шляхом створення класів, де дітей могли навчати українські вчителі за українською програмою.

Вахітова також зазначила, що дуже важливим є залучення українців, що виїхали, до відбудови України, відновлення національної економіки.

"Ще момент, щодо якого можна щось порадити, – це такий дискурс - ми тут відновимо все, і тоді їм буде куди повертатися. Або – ми повернемося, коли ви тут все відновите. І мені здається, це категорично неправильно. І меседж, який Україна повинна транслювати, це - вертайтеся, щоб ми разом відновлювали", - сказала вона.
Чекаємо наших громадян додому

На повернення якої кількості українців додому держава все ж таки може розраховувати? Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова розповіла, що за досвідом балканських війн, повертається третина біженців, але в нашому випадку вона розраховує на більшу частку.

"По-перше, в перші два тижні після початку повномасштабної війни, за даними прикордонників, до України повернулися 200 тисяч чоловіків. Це навіть не питання патріотизму, це питання українськості. По-друге, українські втікачі від війни зазвичай між двома статусами — біженці або тимчасовий прихисток — переважно вибирають тимчасовий захист. Вони хочуть мати можливість приїхати, побути тут, але залишають собі можливість вибору", - сказала Лібанова.

Також вона зазначила, що, згідно з опитуваннями, які проводилися під час перетину кордонів, українки говорили про наміри повертатися. На початку таких було близько 90 відсотків, тепер цифра трошки менша, але насправді Лібанова очікує повернення 50-60 відсотків.

"На мою думку, повернуться більше, ніж 30 відсотків. Дуже багато залежить від того, коли саме закінчиться війна. Оскільки що довше вони там перебувають, то більше інтегруються в іноземне суспільство. Також, що довше триває війна, то більше руйнувань тут", - сказала директорка Інституту демографії та соціальних досліджень.

Повернення українців, що виїхали з країни через жорстоку війну, є надзвичайно складною темою. Багато хто з біженців мріє повернутися додому, до своїх родин, працювати тут, відбудовувати рідну країну та жити в звичному середовищі. Але серед тих, хто поїхав, переважно молоді українки з дітьми чи цілі сім’ї, які можуть досить легко адаптуватися за кордоном, вивчити мову та знайти гідну роботу.

І якщо у них складеться налагоджене життя, а війна продовжуватиметься ще довго, шанси на повернення таких людей знижуються. А після війни розділені сім’ї можуть обрати шлях возз’єднання саме за кордоном, а не вдома.

Також треба розуміти, що, коли Україна стане членом ЄС, ми отримаємо вільний ринок праці з європейським країнами, тому знову гостро постане питання конкурентності ринку праці, що багато в чому залежатиме від рівня заробітних плат. Наприклад, в сусідній Польщі, де працює багато українців, середня зарплата складає понад 1000 євро, що не може зрівнятися з нашими зарплатами. Тому людей має мотивувати не лише відчуття патріотизму, а і гідна винагорода за роботу.

Демографічна криза в Україні лише погіршується: з трагічних причин у нас зараз спостерігається підвищення смертності та зниження народжуваності, а до цього додається міграція. Але нам потрібні наші люди, які будуть піднімати державу та народжувати нові покоління справжніх українців. Тому державі слід зробити усе, аби українцям хотілося повернутися додому. А суспільству та кожному з нас варто підтримати цей рух.