Ціна на газ для населення має зрости ще мінімум на 40% і зрештою становитиме 12 гривень за 1 метр кубічний.
Що б нам чинні урядовці не обіцяли, особливо перед прийдешніми виборами, які б популістські гасла про зменшення вартості газу не проголошували кандидатки в президенти – втім, зробити це неможливо. Адже навіть його нова ціна 8,50 гривень за куб є штучно заниженою, її такою підтримують за рахунок дотацій з бюджету. Й вимагати здешевлення газу, це так само, як вимагати повернути собі молодість або долар-по-вісім – це приємні мрії, але ж вони нездійсненні.
Я хотів би зараз вчергове розтлумачити, як саме в нас формується ціна на газ, і чому вона незабаром обов’язково зросте. Хочу, аби ви володіли вичерпною інформацією, адже тоді політики, маніпулюючи напівправдою, не зможуть вас надурити порожніми обіцянками здешевити комуналку.
Отже, натепер в Україні на один і той самий газ існують одразу дві ціни – 8,50 гривень за куб для населення та 12 гривень за куб для промисловості. Зберігається газ у сховищах приватних облгазів, яким байдуже, кому саме продавати: підприємству, що газом будівельні матеріали виготовляє, або населенню, яке ним гріється та готує їжу. Байдуже, адже від обох цих категорій споживачів продавець отримає одні й ті самі 12 гривень за куб, різниця в тому, що підприємець одразу заплатить повну ціну, а населення – лише 8,50, решту до 12-ти гривень доплатить приватному облгазу держава. Іще раз: газ – такий самий товар, як і будь що інше. І цей товар має собівартість, яка формується із певних чинників, та має ринкову ціну, що натепер в Україні становить 12 гривень за куб! А населення отримує його дешевше тільки тому, що різницю покриває держава.
Але ж ми розуміємо, що немає в держави якихось окремих своїх власних грошей, з яких вона робить цю добру справу – ні! Різницю в ціні між вартістю газу для промисловості та населення покривають з бюджету, а бюджет – відповідно – це також наші з вами гроші, які з нас узяли у вигляді податків.
То ж, як не крути – ми вже платимо за газ 12 гривень/куб. Хіба що зараз це відбувається за досить заплутаною схемою, яка дає можливість чиновникам для численних махінацій, а політикам – для маніпуляцій.
Поясню за махінації. Уявіть, якби один і той самий 95-й бензин на заправці мав дві ціни – до прикладу, за 30 гривень його б відпускали вантажівкам (ну, це наче буде промисловість) і за 20 гривень його заливали б в легковики (бо це наче населення). То ж скажіть, як так може бути, що населення отримає пальне дешевше – і що саме може примусити приватну заправку відпускати 95-й легковикам дешевше, за 20 гривень, при тому, що ринкова ціна 95-го становить 30? Правильно! Так може скластися, лише якщо ще 10 гривень за бензин доплачувала б приватній заправці держава.
Й от абсолютно така сама нині в нас ситуація на газовому ринку – коли ринкова ціна газу одна, а населення її отримує за значно меншою вартістю – бо різницю покривають з держбюджету. І, знову повертаючись до тієї уявної ситуація з двома цінами на однаковий 95-й бензин на АЗС, – ми чудово розуміємо: якби це було в реальності – там би були шалені махінації. Найпростіше – заправляли б легковики за меншою ціною, що її дотує держава, а потому, виїжджаючи з АЗС, переливали б бензин у вантажівку. Або ж сама АЗС вчиняла б оборудки – за паперами: наче б заливала бензин в легковики, а насправді заправлялися б вантажівки. Саме такі маніпуляції у нас нині на газовому ринку – коли дотований державою газ для населення використовують підприємці. А ще з державного бюджету на ту компенсацію різниці в ціні вимиваються шалені гроші. Ті гроші, яких потім не вистачає на ремонт шкіл, лікарень й доріг… І казати – та грець з ним, з тим держбюджетом, все одно розкрадуть, залиште мені дешевий газ і байдуже, як саме він стає мені дешевим – це неправильно. Бо крадуть – вже, і ми вже платимо за газ по 12 гривень/куб.
Але, ж якщо вже платимо по 12, то давайте хоча б зробимо так, аби не було можливості красти на газових схемах, унеможливити це можна зробивши ціну на газ і для населення, і для промисловості однаковою! Нині вона начебто різна, але різна вона лише формально, фактично – як я вже пояснював, вона натепер становить для всіх категорій 12 гривень. І от саме цього й вимагає МВФ – щоби наш уряд зробив ціну на газ однаковою, ринковою для усіх категорій – щоби унеможливити махінації. Якщо це вдасться зрештою зробити, тоді наступним кроком буде можливість налагодити видобуток й споживання власного газу! Якраз це і є реальною можливістю здешевити комуналку.
Втім, перш ніж стати до реалізації такої можливості – нам треба пережити здорожчання газу ще на 40%. І чим довше уряд з цим тягнутиме, чим довше вигадуватимуть відмазки, чому цього на треба робити – тим довше чиновники обкрадатимуть держбюджет – обкрадатимуть через дотації на газ, через субсидії населенню, через штучці перепони із ліцензіями на видобуток власного українського газу.
Тож, якби ми, українці, дійсно хотіли б реформ, що змінили б нашу країну на краще, ми б обирали президентом не того політика, яка обіцяє дешеву комуналку, чи того політика, який обіцяє дати ще більше субсидій з держбюджету, а того, хто взяв би на себе сміливість й відповідальність пояснити, що здорожчання газу та комунальних послуг – неминуче, але зрештою призведе воно до покращення.