Траси обирали не випадково – ці дороги з'єднують Україну з Європою та Азією, втім, поки немає остаточних дат відкриття платного трафіка.
77 гривень за 100 кілометрів – такою буде вартість користування платними дорогами в Україні. Інвесторам збираються передати одразу шість трас. Під них уже розробили спеціальні дорожні знаки, і незабаром водії побачать їх на шляхах. Чи не завелика ціна для українського водія і чому взагалі за проїзд на власному авто потрібно платити – європейський досвід вивчили.
Водій автобуса Юрій за кермом 22 роки і об’їздив майже всю Європу. Дороги обирає платні, бо це, виявляється, економніше.
"Ми не стоїмо в корках, ми не проїжджаємо міськими вулицями. По-друге: якість доріг дає нам плюс, що ми не так часто ремонтуємо автомобілі", – ділиться водій.
В Європі платні дороги – норма, в Україні їх досі немає. Збудувати платні автошляхи хотіли п'ятеро інвесторів, але до справи так і не дійшло.
"Людина яка інвестує мільярди, або сотні мільйонів доларів, хоче, щоб ці гроші були захищені в Україні. Коли вони щодня дивляться новини про рейдерське захоплення, що держава нічого не гарантує. Ось збудували 100 км дороги, а потім у нас все забрали. Це міф чи реальність в Україні? Звичайно реальність", – нарікає автомобільний експерт Рауль Чілачава.
Платна дорога – означає якісна. В Європі такі майже всюди. Вартість проїзду становить:
Польща – $3 за 100 км;
Франція – $10;
Португалія – $1,5.
Це ціна для легковиків, фури платять більше. Щоб така дорога з’явилася, має бути: мінімум 3 смуги в обох напрямках і якісне покриття. З плюсів: – на цих дорогах немає світлофорів, перехресть, вони не проходять через населені пункти, тож їхати можна 130 кілометрів на годину.
В Україні повною мірою таким стандартам відповідає лише одна магістраль – Київ – аеропорт "Бориспіль". Вона завдовжки 22,5 км, тут три смуги в кожному напрямку.
Будівництво автобанів – дороге задоволення. В середньому вартість стартує від 250 мільйонів доларів. Тому й залучають приватних інвесторів. Вони отримують від держави ділянку і роблять трасу власним коштом. Окупиться така інвестиція через 20 років. До того ж приватникам дають контролювати всю інфраструктуру в межах дороги: АЗС, ресторани, готелі.
У Мінінфраструктури вже навіть визначилися з першими 6 трасами, які планують віддати інвестору. Це Харків – Дніпро – Запоріжжя, траса з Борисполя до Полтави, Херсон – Миколаїв. Зі столиці можна буде доїхати до Рівного через Житомир, Ягодин – Ковель – Луцьк і Дніпро – Кривий Ріг – Миколаїв.
Ці шість доріг обрали тому, що вони найважливіші. Вони сполучають Україну з іншими країнами. З Європою, з Азією і саме по них ми маємо найбільший трафік. Так чи інакше, платні дороги – це перспектива не "на завтра" і навіть не "на післязавтра".