Міністр енергетики США Кріс Райт заявив, що його країна готова взяти на себе управління українськими атомними електростанціями. Навіщо високопоставлений американський чиновник це сказав (адже навіть Дональд Трамп на цю тему нічого не говорив) і чи справді США зможе, якщо що, керувати нашою атомною енергетикою – читайте у матеріалі.
Атомна ініціатива міністра енергетики США
Усе, що стосувалося атомної енергетики у телефонній розмові 19 березня між президентами України та США, – це було дещо порушене питання захопленої росіянами Запорізької АЕС. Обговорювалися американські інвестиції у її відновлення після повернення ядерного об'єкта Україні. Але не більше.
"Я відповів, що так, якщо буде можливість модернізувати, вкладати гроші й таке інше, ми готові обговорити це. Але ми говорили виключно про одну станцію, яка перебуває під контролем росіян", – розповів Володимир Зеленський після телефонної розмови із Трампом.
Але вже наступного дня, як чорт із табакерки, на світове інформаційне поле вискочив міністр енергетики США Кріс Райт і заявив, що Сполучені Штати Америки розглядають можливість участі в управлінні українськими атомними електростанціями, якщо це сприятиме припиненню війни та встановленню миру.
При цьому він підкреслив, що його країна має величезний технічний досвід управління такими об'єктами, і він не думає, що для цього потрібна присутність американських військових. Мовляв, самі американці на об'єкті – гарантія безпеки. Ніхто і чіпати не посміє.
Ці слова викликали резонанс. Володимир Зеленський, який на той час перебував з офіційним візитом у Норвегії, навіть був змушений зробити окрему заяву.
"Якщо американці хочуть забрати тимчасово окуповану Запорізьку АЕС у росіян та модернізувати її – це можна обговорювати, але про передачу у власність не йдеться взагалі. Усі атомні електростанції належать народові України, це державні атомні електростанції, а не приватна власність. Питання власності з президентом Трампом ми точно не обговорювали", – наголосив президент України.
Сумнівний досвід американських фахівців
Постає питання – чому міністр енергетики США Кріс Райт, який до свого призначення займався видобутком сланцевого газу методом гідророзриву пласта, поліз, як то кажуть, упоперек Трампа у пекло? Райт, звичайно, людина рішуча, у 2019 році навіть випив рідину для гідророзриву, щоб продемонструвати, що вона не є небезпечною, але робити заяви, які йому явно не за рангом...
"Звичайно, це не його ініціатива. Наказали – зробив. Іде, я думаю, певний зондаж української позиції. Трамп ось несподівано дізнався, що в Україні є найбільша в Європі атомна електростанція, одна з найбільших у світі. І ще інші АЕС є. Ну і такий: "хочу-хочу-хочу". Це як за аналогією із рідкісноземельними металами. Трамп хоче увійти у частку. Ось і доручив провести, так би мовити, розвідку боєм", – каже експерт із міжнародних енергетичних відносин, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.
На його думку, виступ Кріса Райта – набір відверто безглуздих заяв. І головна з них – що США мають "величезний технічний досвід" для управління такими об'єктами, як українські АЕС.
"Управлінський досвід – гаразд, можна погодитись. Але чи технічний? Це просто локшина на вуха. Де, в якій країні американці отримали досвід роботи на реакторах зовсім іншого дизайну, на енергоблоках радянського типу?" – каже Михайло Гончар.
"Я вам навіть більше скажу. Коли наші фахівці звільнялися із Запорізької АЕС після її захоплення окупантами, вони привезли російських фахівців. Які також працювали на реакторах типу ВВЕР-1000. Але у нас відбулася така глибока модернізація обладнання (зокрема за участю Заходу), що росіяни просто не могли працювати на наших блоках. А тут говорять про американських технічних фахівців, для яких це взагалі чорний ліс. Який там досвід?!" – каже експертка із питань ядерної енергетики та безпеки, колишня членкиня колегії Державної інспекції ядерного регулювання Ольга Кошарна.
Приватизація АЕС – під законодавчою забороною
Другий пункт у заяві Кріс Райт, який також викликає не те щоб сумніви, а просто повну недовіру, – це те, що для забезпечення безпеки українських АЕС жодних американських військових не потрібно. А досить просто присутності американських цивільних фахівців.
"Фраза "сама присутність американських компаній буде гарантією безпеки" – це нонсенс. Це ми вже проходили. 2014 року американські компанії одразу рвонули з України, після анексії Криму та початку війни на Донбасі. Chevron, яка працювала на західній Україні, далеко від зони бойових дій, згорнула всі роботи й втекла. Так само зробила й Exxon Mobil, яка працювала на шельфі Чорного моря", – розповідає Михайло Гончар.
На його думку, потрібні реальні гарантії безпеки.
"Якщо дадуть ядерну парасольку, комплекси протиракетної та протиповітряної оборони біля кожної АЕС, ескадрильї F-35, які патрулюватимуть небо, тоді можна буде подумати", – каже експерт.
Але у будь-якому разі, передусім будуть потрібні відповідні зміни у законах.
"У США 96 енергоблоків, та експлуатацією АЕС займаються приватні компанії. Але в Україні атомні електростанції виробляють 55% електроенергії – це стратегічна галузь. І ми маємо законодавчу заборону на приватизацію чинних АЕС. Це стосується й законодавства у сфері національної безпеки", – пояснює Ольга Кошарна.
Тож поки що все, що ми можемо запропонувати США, – це просто взяти на роботу на українські АЕС американських керівників (запрошували ж за Порошенка у владу іноземців). Може, запровадити когось до членів правління НАЕК "Енергоатом". А в обмін – реальні гарантії безпеки. ЗРК Patriot та ескадрильї F-35. На крайній випадок можна F-16. І в цей час думати – чи брати американців у частку, підкоригувавши відповідне законодавство.