Величезна кількість українців через війну вимушена була переїхати зі рідних міст та сіл, кардинально змінивши своє життя. Офіційно в Україні зараз зареєстровано 4,8 мільйона внутрішньо переміщених осіб, але в реальності їх набагато більше.
Переселенці мають право:
просити місцеві органи влади допомогти у пошуку та возз’єднанні членів сімей, які втратили зв’язок через внутрішнього переміщення;
запитувати інформацію про долю і місцезнаходження зниклих членів сім’ї та близьких родичів;
вимагати безпечних умови життя і здоров’я, створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання;
дізнаватися інформацію про те, чи залишилася загроза в регіоні, який ВПО вимушені були покинути, яка там ситуація з інфраструктурою, екологією тощо;
просити органи державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права про можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати переселенцем вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено;
просити допомоги у переміщенні рухомого майна;
просити допомоги у поверненні на попереднє місце проживання;
вимагати забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством;
звертатись за безкоштовною меддопомогою у державних і комунальних закладах охорони здоров’я;
влаштовувати дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади;
отримувати соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування;
проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування;
просити безкоштовний проїзд для добровільного повернення до свого покинутого постійного місця проживання у всіх видах громадського транспорту у разі зникнення обставин, що спричинили таке переміщення;
отримання гуманітарної та благодійної допомоги.