Як повідомили в Департаменті будівництва та житлового забезпечення КМДА, в Києві зараз налічується 5395 застарілих будинків, загальною площею – 12 322 тис. кв. м. Переважна більшість із них – «хрущовки».
За даними Мінрегіону, загальна кількість житлових будинків столиці – 12,2 тис. Тобто, майже кожен другий будинок Києва – «хрущовка».
Найбільша їх концентрація – в Шевченківському, Солом’янському та Голосіївському районах.
З кожним роком кількість будинків, які переходять в розряд застарілого житлового фонду, збільшується, а їх стан тільки погіршується. Скажімо, в 1995 році, згідно з результатами обстеження житлового фонду столиці, 4,5% будинків були визнані такими, що підлягають знесенню.
Насправді таких варіантів тільки два: реновація і реконструкція. Перший – поквартальна реновація. Тобто, будуть зноситися не окремі будинки, а цілий квартал. Далі на «чистому місці» зводять все «з нуля» – від будинків до інфраструктури (дороги, міждворові проїзди, паркування, магазини), громадських місць (дитсадок, сквер тощо) і комунікацій.
За офіційним кошторисом КМДА, на реконструкцію столичних «хрущовок» буде потрібно не менше $2,7 млрд. Для порівняння, доходи столичного бюджету в цьому році заплановані на рівні 58,826 млрд грн або близько $2 млрд.
Що «світить» мешканцям «хрущовок». Як повідомили в Департаменті будівництва та житлового забезпечення КМДА, у разі знесення будинку його мешканці повинні отримати інше житло, причому не на тимчасовій основі, а у власність. Відселення можливе лише після підписання угод з інвестором-забудовником і отримання інших рівноцінних умов для проживання.
Що таке рівноцінні умови:
нерухомість розташована в тому ж кварталі, що і попереднє житло;
площа житла і кількість кімнат не менша, ніж в попередньому будинку. Більше того, вона може бути збільшена на 50% безкоштовно.
Крім того, як стверджують в департаменті, ситуацію ускладнює те, що зараз відселення власників квартир в будинках, що підлягають реконструкції, можливе тільки при 100% згоді цих власників.
Мешканці, які живуть в старому житловому фонді, здебільшого скептично ставляться до таких дій і бояться, що можуть залишитися без житла, або ж не отримають адекватної йому заміни. А за твердженням експертів, на таких умовах жоден інвестор працювати не захоче. Тому місцевій владі і забудовникам доводиться чекати врегулювання проблемних питань на законодавчому рівні.