Як підтвердити переклад документа нотаріусом

• Щоб переклад документів мав юридичну силу, його потрібно нотаріально засвідчити. Приватний чи державний нотаріус підтверджує відповідність перекладеного документа його оригінальному тексту.
  
  

  Про це повідомила пресслужба Міністерства юстиції України.
  
  Як підтвердити переклад документа
  
  Зазначається, якщо нотаріус володіє мовами перекладу, він засвідчує документ самостійно.
  
  Якщо ж фахівець не знає відповідних мов — переклад робить кваліфікований перекладач, а нотаріус засвідчує підпис перекладача.
  Для цього перекладач має надати документи, що підтверджують його особу та кваліфікацію.
  
  Якщо під час нотаріальної дії одночасно здійснюється переклад документа, діють такі правила:
  
  переклад розміщується на одній сторінці з оригіналом, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався з лівого боку, а переклад — з правого;
  переклад має охоплювати увесь текст і завершуватися підписами;
  під обома текстами ставиться підпис перекладача (якщо переклад виконував він);
  посвідчувальний напис нотаріуса додається під оригіналом і перекладом;
  якщо переклад виконано на окремому аркуші, його прикріплюють до документа, прошнуровують і скріплюють підписом та печаткою нотаріуса.
  
  У Мін’юсті додають, якщо під час нотаріальної дії одночасно засвідчується підпис перекладача та/або правильність перекладу документа, це вважається двома окремими діями, кожна з яких отримує свій реєстровий номер.
  
  Українці за кордоном можуть отримати цю послугу, звернувшись до консульських установ України.
  
  Нагадаємо, афідевіт — письмова урочиста заява, у якій підтверджуються або спростовуються певні факти, що мають юридичне значення. Зазвичай використовують за кордоном, коли звичайний документ не можна легалізувати або апостилювати.
  
  Зокрема, йдеться про:
  
  довідки з Державного реєстру речових прав на нерухомість;
  документи без підписів і печаток — наприклад, роздруковані електронні довідки;
  підтвердження місця проживання, утримання дитини, родинних зв’язків, джерел фінансування, досвіду роботи, відсутності шлюбу тощо.

  
  
  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: