Коли мова заходить про вибір професії, ми чуємо слово «престижність», що в перекладі означає «авторитет», «повага». Є кілька критеріїв, за якими можна було б судити про престижність професійної сфери діяльності.
Про це пише Львівський обласний центр зайнятості.
Це — потрібність, корисність для оточуючих, потреба в певних професійних, особливо вузькопрофільних, та особистих якостях, матеріальна винагорода за виконану роботу.
Перша сходинка «престижного» рейтингу доволі передбачувана на сьогоднішній день. Знати основи програмування означає оволодіти мовою, якою спілкується весь світ. Дипломовані програмісти зараз можуть знайти високооплачувану роботу як в Україні, так і за кордоном.
Це ж стосується і юристів. Однак ринок праці перенасичений такими фахівцями, і роботодавець обирає кращих з кращих. Така ж ситуація з економістами, менеджерами, педагогами.
Тепер давайте поринемо у світ робітничих професій. Багато хто не вважає престижною роботу в цеху чи на будівельному майданчику. А дарма. Чим менше бажаючих отримати робітничий фах, тим ціннішими будуть такі професіонали. Погодьтеся, без електриків, медсестер, зварників, будівельників, швачок, кухарів, перукарів у житті просто не обійтися. Реалії сьогодення це підтверджують.
Висококваліфіковані електромонтери та медики — на вагу золота. Електрогазозварник, котрий вміє бездоганно з’єднати деталі складної конфігурації, фахівчиня з пошиття військового одягу або кухар, що володіє навичками приготування страв народів світу, працевлаштуються з першої спроби та будуть заробляти набагато більше, ніж менеджер з персоналу.
Досвід фахівців служби зайнятості говорить, що вища освіта, яка стала нормою, не гарантує працевлаштування. Адже 75% кадрової потреби складають вакансії для представників робітничого профілю і дефіцит у таких працівників зростає. Тому радимо замислитися про майбутній фах дитини ще зі старших класів, поступово вивчаючи ситуацію на локальному ринку праці.
Освоєння робітничої професії нерідко дає старт до власного бізнесу. Адже вправні майстри своєї справи переходять від найманої праці до виконання приватних замовлень, що дозволяє їм на власний розсуд керувати вільним часом, формувати гнучкий робочий графік тощо. З іншого боку, той, хто надає послуги, також може диктувати й ціни на них.