В Україні від 24 грудня змінили трудове законодавство. Тривалість відпусток збільшили, проте без збереження заробітної плати.
Про це йдеться в матеріалі РБК. Понад 24 дні роботодавець може надати після воєнного стану без збереження заробітної плати. Виняток: відпустки для керівних працівників закладів освіти, навчальних підрозділів інших установ, педагогічних, науково-педагогічних та науковців.
Під час дії військового стану роботодавець може відмовити у щорічній та будь-якій іншій відпустці працівникам, залученим до виробництва товарів оборонного призначення. У законі збільшили тривалість відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами чи з інших причин із 15 до 30 днів на рік.
У законі прописані правила для "карантинної" відпустки. Якщо працівник потребує самоізоляції під час епідемій, пандемій роботодавець може надати відпустку без збереження зарплати та без обмеження терміну.
Працівник може піти у відпустку без збереження зарплати та обмежень за терміном під час воєнного стану, а також у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру. Тривалість вищезгаданих видів відпусток визначається угодою між роботодавцем та працівником. Час перебування у таких відпустках не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Громадяни, які мобілізувалися до лав Сил оборони після оголошення військового стану, мають право на грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки (для батьків дітей з інвалідністю підгрупи А І групи).
Заяву на виплату компенсації необхідно подати не пізніше останнього дня місяця, в якому працівника було звільнено від роботи у зв'язку із закликом на військову службу. Зазначимо, що раніше компенсацію за невикористану відпустку можна було отримати при звільненні з місця роботи.
Ще одна норма закону передбачає, що після звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням особливого періоду чи оголошенням демобілізації особі буде надано право на відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 60 днів. Вона включається до страхового стажу.
Відповідно до нових норм законодавства, рішення про перенесення вихідних та робочих днів, крім випадків встановлених КЗпП, визначається трудовим та/або колективним договором, або за розпорядженням роботодавця.