Енергомережа України є добре розгалуженою, а її лінії та підстанції можуть дублювати одна одну. Ба більше, через те, що радянська промисловість була досить енергоємною, Україна має навіть надлишок генеруючих потужностей. Крім цього, мережу було посилено за роки незалежності – запущено низку блоків на АЕС. Тому якщо все справне, в країні не лише немає дефіциту електроенергії, але й є можливість її експорту. Проте енергомережа України має й суттєві недоліки.
Насамперед, за словами провідного інженера енергопостачальної компанії Ігоря Лубківського, це проблеми з регулюванням потужності. У зв'язку з тим, що споживання нестабільне через постійне вмикання-вимикання як промислових, так і побутових приладів, відбуваються стрибки напруги в мережі.
"Піки споживання в Україні гасять додатковим включенням у роботу або виведенням з неї генеруючих потужностей. ... З цією метою використовують ТЕС, ГЕС або спеціально побудовані для таких цілей гідроакумулювальні станції (ГАЕС)", – пояснює Лубківський.
Другим недоліком, за його словами, є надто великі генеруючі потужності. Через що вони стають легкою здобиччю для російських ракет. Тому, пояснює експерт, в Україні і є енергодефіцитні області, які "потребують "вливання" електроенергії через свої межі".
Третій недолік – це незакільцювання належним чином високовольтних мереж. І хоча цю проблему в роки незалежності вже почали вирішувати – побудувавши, зокрема, кілька ліній на 330 кВ та 750 кВ, – повністю усунути її до війни не встигли.
"Зараз є мережа, яка має запас генеруючих потужностей і досить добре могла б працювати навіть після тимчасової втрати Запорізької АЕС. ... Ця мережа добре закільцьована для мирних часів, але, як виявилося, недостатньо добре для воєнного часу. Особливо коли росіяни добре знають, куди бити", – резюмував експерт.