Чому рекордні санкції досі не зламали економіку рф

• За підрахунками, після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році проти громадян та компаній з цієї країни, а також галузей її економіки було введено понад 13 500 обмежень та заборон, а їхня загальна кількість з 2014 року перевищила 16 тисяч, що є абсолютним рекордом у світі.
  
  
  
  

  Українці раділи такому розвитку подій та з великою надією чекали на падіння російської економіки, що мало б відвернути агресора від війни. Та цього не сталося. Треба визнати той факт, що на сьогодні західні санкції хоч й підривають потенціал розвитку цілих галузей РФ, поки так і не спричинили колапс усієї російської економіки. Росія зберігає своє головне джерело доходу – дієвий нафтогазовий сектор, який хоча і постраждав, та все одно приносить суттєві прибутки.
  
  Про те, чому безпрецедентні санкції досі так і не зламали російську економіку та скільки ще є резервів у Путіна, в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL розповів економіст, координатор експертних груп Економічної експертної платформи Олег Гетьман.
  
  У 2023 році країна-агресор подвоїла оборонні витрати до понад 100 мільярдів доларів – третини всіх державних витрат. За перші шість місяців Росія витратила "на оборону" 5,59 трлн рублів, або на 12% більше, ніж було передбачено на весь 2023 рік. Майже все зростання бюджетних видатків припало на виробництво зброї, армію та пов'язані з війною проти України статті.
  
  – Пане Олеже, доволі болісне запитання для кожного українця – чому така кількість різноманітних санкцій поки так і не призвела до відчутного колапсу економіки путінського режиму та не підірвала його здатність вести війну проти України?
  
  – Хочу зразу зазначити, що санкції спрацьовують саме так, як прогнозували міжнародні та українські експерти, які знають природу цього процесу та розбираються в економіці Росії. Ті обмеження, які було впроваджено, ніколи не могли призвести до колапсу за один чи два роки та зупинити війну так швидко. Перші санкційні пакети містили багато винятків, аби мінімізувати їхній негативний вплив на Євросоюз та Сполучені Штати.
  
  Окрім того, Російська Федерація – велика сировинна держава, яка заздалегідь накопичила значні фінансові ресурси, а це близько 10 трлн операбельного резерву фонду національного добробуту та золотовалютні резерви. Плюс до цього, зважаючи на різні фактори, вона має можливість і надалі продавати свої головні ресурси: нафту та газ, отримавши у цьому процесі допомогу країн, які не приєдналися до санкційного режиму – насамперед Китаю, Індії та Туреччини. Ці та інші фактори призвели до того, що путінський режим було врятовано від фінансового колапсу минулого року. Проте ситуація розвивається так, як передбачали економічні експерти.
  
  – Як саме?
  
  – Росія втратила найбагатші ринки збуту своїх товарів, залишилася без інвестицій, західних кредитів та технологій. Вже цього року дефіцит російського бюджету значно збільшився на тлі зростання видатків. За підсумками половини року, він зріс до рекордних 3,4 трлн рублів, хоча за планом за весь 2023 рік ця величина повинна була становити 2,9 трлн рублів. Основні витрати російського бюджету припадали на "національну оборону, тобто війну проти України".
  
  Доходи бюджету продовжують знижуватися і за перші місяці нинішнього року вони вже значно нижчі за аналогічний період минулого року. Тобто вони почали активно виснажувати свої стратегічні резерви. Ефект санкцій відчувся не відразу, втім цей процес для Росії буде не менш відчутним. Навіть за результатами 2022 року, коли велика кількість обмежень лише починали діяти, ВВП Росії втратив декілька відсотків, а у 2023 році ситуація для Путіна буде набагато складнішою.
  
  В умовах воєнного часу у влади РФ залишилося мало варіантів для маневру, який би покращив цю ситуацію. Для покриття дефіциту путінський режим вже спалив свої золотовалютні резерви та використовує кошти з фонду національного добробуту – головного резервного фонду Росії. Розпочався активний процес урізання фінансування важливих програм: скорочуються витрати на інфраструктуру, ЖКГ, медицину, освіту та соціальну сферу. До такого великого дефіциту російського бюджету призвело й різке падіння нафтогазових доходів (45 відсотків надходжень бюджету РФ), які скоротилися вдвічі.
  
  – До чого призводить саме такий розвиток подій?
  
  – Через збільшення військових видатків та зменшення бюджетних надходжень утворився шалений дефіцит федерального бюджету. Через це дуже виснажується економіка країни-агресора, що змушує їх вмикати печатний станок та девальвувати рубль, який за рік впав з 65 до 100 рублів за один долар. Зараз ціною спалювання стратегічних фінансових резервів вони його зміцнили, але цей процес так просто не зупинити і він буде продовжуватися надалі.
  
  Падіння національної валюти призводить до інфляції, що веде до реального збіднення російського населення. Тобто зараз вони використовують кращі варіанти з найгірших, щоб приборкати свої проблеми, але невдовзі і вони закінчаться. При цьому треба розуміти: санкційний режим обмежує можливості повноцінно фінансувати війну, але сам по собі він не зупинить бойові дії.
  
  – Нафтогазовий сектор для Росії як та голка для Кощія Безсмертного: якщо його зламати, то "смерть" російській економіці настане набагато швидше. Що стосовно санкцій у цьому напрямку, адже здається, що росіяни змогли знайти багато шляхів, як обійти різні обмеження?
  
  – На мій погляд, санкції у нафтогазовому секторі працюють так, як і було заплановано: вони зменшили надходження до федерального бюджету від продажу енергоресурсів удвічі. Якщо раніше за день Росія заробляла один мільярд доларів, то зараз лише половину – 500 мільйонів. Це вже призвело до великої дірки в бюджеті.
  
  Стосовно газу, то росіяни досить вдало все зробили самі. Вони відмовилися від найбільших своїх партнерів – країн Європейського Союзу, втративши статус надійного та передбачуваного торгового партнера. Так, у 2023 році Росія найбільше зможе поставити до ЄС понад 26 млрд куб м газу, але це у п’ять разів менше, ніж було до повномасштабної війни проти України.
  
  З нафтою ситуація дещо інша. Світова спільнота, розуміючи, що повне ембарго щодо Росії не призведе до потрібних результатів, вводить "санкцію за ціною" – стелю розцінок на купівлю російської нафти – 60 доларів за барель. Це покликано максимально зменшити доходи від її продажу. Та завдяки діям таких країн, як Китай, Індія, Туреччина чи Бразилія, російська нафта пішла з Європи до Азії та Південної Америки, хоча й зі значним дисконтом. Також Росія створила тіньовий танкерний флот, який має змогу перевозити нафту в обхід західних обмежень.
  
  Окрім того, РФ допомагає й те, що ОПЕК+ штучно скорочує видобуток нафти та утримує її вартість на високому рівні. Всі ці фактори псують процес економічного придушення агресора, але процес все одно йде. В останньому санкційному пакеті ЄС якраз йдеться про обмеження для тих, хто допомагає Росії обходити цю цінову стелю – власники суден, страхові компанії та інші.
  
  – Якщо говорити про фінансовий запас міцності, який має Росія, щоб триматися на плаву, існуючи у нинішніх санкційних реаліях. Скільки ще вона може протриматися?
  
  – За таких військових витрат та значному зменшенні надходжень – дефіцит бюджету буде лише збільшуватися. При цьому свої золотовалютні резерви вони вже витратили. У фонді національного добробуту на час повномасштабного вторгнення було близько 10 трлн операбельного резерву, до 3 трлн вони вже спалили. У тих умовах, у яких вони перебувають зараз, їм вистачить запасу міцності десь на рік.
  
  Коли гроші закінчаться, то вже не буде чим гасити ті ж коливання курсу рубля, який полетить досить швидко, що призведе до реального погіршення економічної ситуації та збідніння населення. Зараз час працює на Україну, якби кому не здавалося інакше. Можна сказати, що процес придушення економічного потенціалу агресора як той удав: хоча й повільно стискає жертву, але фінал буде невідворотним.

  
  
  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
  

  • Як дитячі травми впливають на вибір партнера у дорослому віці – дослідження
    
  • Як відеоігри та соцмережі впливають на розвиток депресії в дітей?