18 березня 2014 року, через півтора тижні після появи на території півострова російських військових, Крим на правах суб'єкта федерації увійшов до складу Росії. Пафосна церемонія "оформлення відносин" проходила в Кремлі, частина проживаючих на півострові перебували в ейфорії (згідно з офіційними результатами проведеного 16 березня референдуму, таких в АРК було 96,77% з тих, хто проголосував), а Володимир Путін отримав рекордний рейтинг у 86%.
Якими б не були причини, що зробили анексію можливою, її наслідки сумні для всіх причетних, вважає Валерій Пацкан, перший заступник голови комітету ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. "Важко визначити, хто втратив від цієї авантюри більше: Україна, жителі півострова або сама Росія", - говорить він.
Forbes спробував проаналізувати, що приніс мешканцям Кримського півострова його новий статус.
"Плюс" №1: збільшення соціальних виплат і доходів бюджетників
Після анексії соціальні виплати в тому числі й пенсії зросли приблизно вдвічі. "Середні пенсії при Україні були $120-150 (за актуальним на момент анексії курсом. -ред.), при Росії вони зросли вдвічі",- розповів Тарас Березовець, політтехнолог, директор компанії стратегічного консалтингу Berta Communications. Але рік потому цей ефект, знівельований інфляцією, вже не відчувається, упевнений експерт.
Зарплата лікаря-терапевта на півострові за останній рік близько $400. За даними Держстату, середня заробітна плата у сфері охорони здоров'я на січень 2015 року в Україні склала 2346 гривень або близько $100. Такий же дисбаланс спостерігається і в сфері освіти: зарплата вчителя в Криму, за даними міністра освіти, науки та молоді республіки Наталії Гончарової, близько $370, що менше, ніж у середньому по Росії, але в рази більше, ніж в Україні. За даними Держстату, український вчитель в січні отримував у середньому 2542 гривні, або $114.
"Середня пенсія там вища, ніж середня зарплата, але це говорить не про висоту пенсії, а про те, що в реальному секторі економіки все стоїть. Та й ціни все наздогнали", - зазначає Андрій Сенченко, екс-депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (2002-2006).
"Плюс" №2: відсутність військового конфлікту
В умовах воєнних дій на Донбасі, з кількістю біженців понад 1,5 млн, складно доводити кримчанам, що вони зробили неправильний вибір. "У Криму немає війни, і ця теза зараз активно розкручується. Але й на Донбасі війна ніколи б не почалася, якби не було окупації Криму - я вважаю, кампанія на сході була затіяна для того, щоб відвернути увагу від кримської ситуації", - упевнений Березовець.
На думку Андрія Савченка, не завжди відсутність війни є останнім і безперечним аргументом. "Не скрізь у світі добре, де немає війни, - каже він. Атмосфера окупованої території - це консолідована оцінка тому, що там зараз відчувають люди, - тривожний стан". За його словами, вже в перші місяці після анексії місцеві жителі виробили корисну для Росії звичку бути обережними у висловлюваннях на просторах Інтернету.
"Мінус" №1: блокована логістика
Морські порти, розташовані на території Євпаторії, Керчі, Севастополя, Феодосії та Ялти відразу стали сумнівними партнерами для міжнародних транспортних компаній. У березні 2014 року Держрада Республіки Крим націоналізувала підприємства і майно морських портів України, розташованих на території Криму, і передала їх у власність свіжоствореному підприємству "Кримські морські порти".
Українська влада, у свою чергу, закрила ці порти для судноплавства і ввела адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил в'їзду і виїзду з півострова. Україна повідомила Морську Міжнародну Організацію (ІМО) про те, що відтепер не має можливості забезпечувати в акваторіях морських портів Криму належний рівень безпеки судноплавства. Як і дотримуватися міжнародних зобов'язань щодо збереження людського життя на морі.
Партнер юридичної фірми AGA Partners Іван Касинюк зазначає, що після анексії більшість провідних світових трейдерів перестали вести торгівлю через Крим, а судновласники відмовилися від заходу суден у порти півострова. Це спричинило істотне зменшення вантажообігу в цих портах. "За кілька місяців Україна офіційно закрила порти Криму згідно з нормами як міжнародного, так і національного права, про що належним чином сповістила міжнародне співтовариство", - підкреслює юрист.
Він також зазначає, що кримські порти "випали" зі списку портів, уповноважених видавати Суднові санітарні свідоцтва згідно з правилами ВООЗ, відповідно до яких всі судна зобов'язані отримувати подібні свідчення, щоб мати можливість зайти в наступний порт слідування.
25 липня 2014 року ЄС ввів санкції щодо Севастопольського та Керченського морських торговельних портів, а також Керченської поромної переправи. Тепер судновласникам Євросоюзу заборонена оплата портових зборів цим підприємствам. Але незважаючи на тиск і санкції, деякі судна все ж продовжують заходити в ці порти.
"Мінус" №2: невизначений статус території та міжнародні обмеження
"Перше і головне - Крим втратив свободу і здобув статус сірої окупованої зони, в якій за визначенням не може бути нічого хорошого", - описує ситуацію Андрій Савченко.
Відносно Криму і Севастополя 20 грудня 2014 року Євросоюз ввів суттєві санкції - зокрема, заборону на імпорт товарів, які вивозяться з Криму, якщо вони не супроводжуються сертифікатом походження, виданим українською владою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські мільйонери готують спільний позов на Москву
Найбільш болісно санкції вдарили по профільній для півострова галузі - туризму. "Туроператорам Євросоюзу забороняється пропонувати туристичні послуги в Криму чи Севастополі. Зокрема, європейські круїзні судна більше не можуть заходити в порти Кримського півострова, за винятком екстрених випадків. Це відноситься до всіх суден, які належать, контролюються або плавають під прапором держави-члена Євросоюзу", - каже Іван Касинюк.
"Можна стверджувати, що минулорічний туристичний сезон виявився провальним, - констатує Валерій Пацкан. Оскільки близько 70% туристичного потоку на півострів до анексії становили громадяни України. Якщо раніше Крим отримував понад $5 млрд на рік, то після анексії його туристичний прибуток становить лише трохи більше ніж $2 млрд".
Крім того, було заборонено експортувати певні товари і технології кримським компаніям або для власного їх використання у Криму. Це стосується транспорту, телекомунікацій та енергетики, а також розвідки, пошуку і видобутку нафти, газу та мінеральних ресурсів. Також заборонено надавати технічну підтримку, брокерські, будівельні чи інженерні послуги, пов'язані з інфраструктурою в тих же секторах.
"Мінус" №3: стагнація бізнесу, переділ власності
"Найбільш негативні зміни за цей рік у Криму стосуються економічного падіння в низці галузей", - каже Тарас Березовець. За його словами, якщо в часи перебування Криму у складі України було зареєстровано 120 000 підприємців, станом на даний момент їх у п'ять разів менше. "Це пов'язано з тим, що дуже складна процедура реєстрації та бухгалтерська процедура. Люди просто або йдуть "в тінь", або закриваються".
Іван Касинюк з AGA Partners нагадує, що інвестиції в Крим заборонені. "Європейці та компанії з ЄС більше не можуть купувати нерухомість або організації в Криму, фінансувати кримські підприємства або надавати подібні послуги", - каже він.
На етапі "освоєння" Криму, в перші місяці після анексії, рівень корупції на півострові шокував навіть представників російського бізнесу, які знайомі з цією проблемою не з чуток. А за минулий рік показник корупції на півострові зменшився, але із застереженням: "У Криму зараз рівень корупції не зменшився, а змінився формат - раніше брали хабарі, а зараз просто відбирають", - констатує Андрій Савченко.