Гречка forever?

• Безкоштовна роздача гречки, як виборча технологія в Україні, потроху відходить у минуле. Натомість з'являються кандидати у депутати, що пропонують поділитися добром - своїм із виборцями, і виборцям - із ними.

  Водночас у Британії, країні, парламентаризм у якій налічує вже не одну сотню років, "гречка", або ж підкуп виборців сприймається як екзотика. Натомість у США все ще є місце і для "гречки", і для чорного PR-ру, проте країна заслужено пишається участю пересічних громадян у виборчому процесі, включно із його фінансуванням.
  
  Організаційна частина виборів в Україні фінансується із державного бюджету, звідки, наприклад, отримують кошти виборчі комісії - від центральної до дільничної. Реєстрація кандидатів у депутати та агітація здійснюється за рахунок виборчих фондів.
  
  Попередні парламентські вибори відбувалися виключно на партійній основі. Відтак, і їх фінансування здійснювалося за рахунок партійних коштів. Проте навіть тоді, за оцінками спостерігачів, лише 30-40% реальних витрат проходили через касу, решта оплати "товарів та послуг" здійснювалася готівкою. Як і багато реалій української квазі-демократії, фінансування виборів є так само квазі-прозорим - каже Ольга Айвазовська, голова правління громадянської мережі "Опора".
  
  "Фінансування українських виборів є досить закритою темою, хоча всі кандидати оприлюднюють свої декларації, а по завершенні виборів - інформацію про витрати із виборчих фондів. Тим не менше, тільки 30-40% фінансування іде з офіційних фондів, тобто, більша частина витрат - видатки готівкового характеру із "сірих" фондів кандидатів", - каже експерт, і додає, що тепер, коли половина складу парламенту обиратиметься не за партійними списками, а у мажоритарних округах, можливості для зловживань розширилися.
  
  Але, як каже екс-голова Комітету виборців України, голова аналітичного центру "Політика" Ігор Попов, з фінансової точки зору треба розрізняти мажоритарні округи, які маловідомі, але грошовиті кандидати купували у партій, та мажоритарні округи, де балотуватимуться відомі політики за моральної та фінансової допомоги своїх партій.
  
  "Деякі партії із центру допомагають своїм кандидатам-мажоритарникам, щоб ті, у свою чергу, посилили результат партії. А інші продавали свою підтримку за внесок у партійну касу. Це, передусім, стосується рейтингових партій, до яких хотіли приєднатися нерейтингові політики. І ці внески могли бути досить суттєвими. Як правило, це робиться непрозоро, і навіть може бути приховано від керівних органів партії, і у самій партії про це можуть знати лічені особи, - лідер, і його ліва чи права рука. Реального балансу і бухгалтерії ніхто не знає", - каже Ігор Попов.
  
  З добром до людей чи по добро від людей?
  
  Утім, є і ще один варіант боротьби за мажоритарний округ, на який поки що наважуються лише одиниці. Так, юрист Тетяна Монтян, яка змагатиметься за один із округів у столиці, а також відомий опозиційний політик, один із учасників студентської "революції на граніті" Олесь Доній, заявили, що спробують зібрати гроші на виборчу кампанію від своїх прихильників через відритий банківський рахунок.
  
  "Реєстрацію я можу собі дозволити. А на передвиборчу кампанію я буду звертатися до громадян. Буде відкритий кандидатський рахунок. Мої прихильники живуть не в одному окрузі, а розкидані по всій Україні. Будемо звертатися, це фактично народні вибори, ідея яких — проти грошей", - заявив Олесь Доній, нині депутат від НУНС та кандидат-самовисуванець.
  
  З іншого боку, є такі кандидати, які не очікують добра від людей, а самі ідуть із ним до народу. Наприклад, секретар Київської міської ради Галина Герега балотується як самовисуванець у одному зі столичних округів. Впродовж останніх місяців мешканці цього округу спостерігають раптову появу імені кандидата та гасла "З добром до людей (дітей)" на лавочках, поштових скриньках та дитячих майданчиках.
  
  Гречка forever?
  
  Якщо орієнтуватися на виборче законодавство, то це мало чим відрізняється від безкоштовної роздачі гречки, і може кваліфікуватися, як підкуп виборців - каже Ольга Айвазовська. Проте доводити це нема кому, та і марно, - покарання за це український закон не передбачає:
  
  "Згідно чинного законодавства, навіть згадування імені кандидата є виборчою агітацією. Так само, надання товарів, послуг, цінних паперів за заниженими цінами або безоплатно, що супроводжуються закликом голосувати "за" чи "проти" кандидата, або згадується його ім'я, є підкупом. Вся агітація має бути проплачена у безготівковій формі із офіційних рахунків кандидатів. Проте чинне законодавство чітко регламентує порядок фінансування, але не регламентує і не переслідує за порушення порядку ведення агітації та витрачання коштів із джерел поза межами виборчого фонду", - каже експерт.
  
  Водночас Ольга Айвазовська називає цікавим прецедентом спроби деяких кандидатів заручитися не тільки моральною, але й матеріальною підтримкою виборців.
  
  "Це є поширена міжнародна практика, але в Україні з'являються лише перші прецеденти, перші спроби "капіталізувати" свою політичну репутацію. Набагато легше знайти одного-двох фінансових донорів, і взяти перед ними політичні зобов'язання захищати їх інтереси після перемоги на виборах, ніж займатися фандрейзінгом, збирати ресурси від прихильників, такому кандидату треба витратити вдвічі більше зусиль і часу. Хоча я дуже сподіваюся, що за результатами цих виборів, все ж таки, будуть приклади "історій успіху", коли перемогла прозора і якісна кампанія, а не те, що є "медіа-вірусами", у яких є гасла, є велика медіа-присутність, і, досить часто, розгорнута благодійна діяльність, яка, фактично, є підкупом виборців", - каже Ольга Айвазовська.
  
  Водночас Ігор Попов вважає, що за наявних обставин, коли успішні вибори на мажоритарному окрузі потребують значних фінансових витрат, розраховувати лише на підтримку прихильників досить наївно:
  
  "Оскільки в округ входить близько 180 тисяч виборців, для того, щоб вони дізналися про кандидата, зрозуміли його гасла і програму, все одно мають бути якісь витрати. І сподіватися на те, що без бюджету можна перемогти на виборах, - це, звичайно, наївно. Навіть для "розкрученого", розумного кандидата із виходом на якісь медіа-ресурси треба мати принаймні мільйон гривень, щоб хоча би мріяти про перемогу. А загалом, за оцінками оглядачів, загальний бюджет переможця-мажоритарника складає близько мільйона доларів", - каже експерт.
  
  Ігор Попов також вважає, що і кандидати, які ідуть з добром до людей, і ті, хто очікують добра від людей - орієнтуються на різних виборців:
  
  "Для одного виборця важливими є якісь етичні норми, майбутня діяльність кандидата. Як правило, такий виборець сам буде шукати інформацію про кандидата, цікавитись ним. Для інших виборців важливішим є отримання безпосередньої допомоги, як правило, матеріальної.
  
  Зазвичай, це або виборці, які повністю розчарувалися у тому наборі кандидатів, що їм пропонується, або це виборці, які, дійсно, мають низьке соціальне забезпечення, і тому для них навіть гречка є вирішальною для прийняття рішення, за кого голосувати, - каже Ігор Попов і пояснює логіку виборця, що піде голосувати у жовтні 2012 року. - Виборець розуміє, що альтернативи немає, за останні роки вже політики всіх кольорів побували при владі, виборець їх оцінив. І якщо він не бачить політиків іншого типу, вибори перетворюються на конкурс "хто краще поділиться", і саме тому ми часто чуємо, що "крадуть усі, але цей хоч трохи людям щось зробив". Це дуже примітивна демократія, але це є наші реалії".
  
  bbc.co.uk

  
  
  ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
  

  • Україна має рекорд. Найбільша кількість курячого бульйону
    
  • Мультфільм Моя маленька поні. Відновлення гармонії. Частина 2 (ВІДЕО)
    
  • Літо 2024 року буде таким же спекотним, як і попереднє, а потім буде "переворот", – кліматологи
    
  • В Індонезії блискавка вбила футболіста під час матчу (відео)
    
  • 17 лютого очікуються найбільші морози